Жили ми з чоловіком Макаром своє спокійне життя в Полтаві, звідки я родом, тут мені свого часу від бабусі залишилася квартира і тоді ще майбутній чоловік приїхав жити до мене, знайшов тут нормальну роботу.
Сам Макар з Херсонщини, там залишилася його мама вдова. Ми їздили час від часу до неї, вона до нас. Йшли роки, у нас одни син вже одружений, інший – студент, навчається в нашому місті і живе дома.
А потім настали всі ці події. Вже майже рік як чоловік мій – захисник, а я його чекаю. Працюю, у старшого сина донечка народилася – це все і не дає мені опускати руки.
Ну а після недавніх сумних подій в на Херсонщині мама Макара Валентина Степанівна залишилася без житла, ледь сама врятувалася.
Звичайно, ми забрали її до себе .Їй уже 74 роки, їй самій й так вже важко було, ну а після того, що сталося так взагалі без варіантів. Чоловіка тоді відпустили, він привіз маму, побув кілька днів, поки вона оговталася й освоїлася.
А потім Макар поїхав далі захищати Україну, а ми залишилися жити новим складом і звикати до нових умов й одне до одного.
І ось коли свекруха освоїлася, так сказати, зовсім, вона таке почала чудити – на голову не налазить! Ніколи не вгадаєте! Хобі Валентини Степанівни просто з розуму мене зводить!
Жвава, моторна жіночка, допомагає щось – приготує, спече, зашиє, в своїй кімнаті сама прибирає, правнучку вміє поняньчити. багато цікавих історій з життя знає, не надоїдає своєю компанією – довго може знаходитися в своїй кімнаті. І за це все їй велика подяка, щиро кажу. Але!
Я вже справді не знаю, що робити зі старою мамою чоловіка! Макар на фронті, його таким турбувати не будеш, а її – хоч проси, хоч не проси! Але за оце її хочеться подалі відправити! Розумієте – цілими днями вона на всіх підвіконнях нашої квартири на четвертому поверсі голубів годує крихтами і всім, що зі столу лишається!
На всіх чотирьох підвіконнях моєї двокімнатної квартири, щоб ви розуміли! Кажу: годуйте їх лише з кухонного вікна! Відповідає – на одному вони всі не вміщаються!
Та вона й на вулиці встигає їх годувати, коли виходить, не думайте що тільки в оселі. Вона спеціально навіть їм хліб часто купує, булочку. насіння.
Але ж підвіконня мию я, розумієте? Щодня! У мене вже дах їде. От щойно прийшла з роботи – всі підвіконня в голубиному “добрі”, а моя добра до птахів свекруха щось дивить по телевізору в своїй кімнаті і насіння лускає. Кульбабка. От що з нею робити??? Бо мені здається, я цього вже скоро не витримаю.
автор – Олена М., м. Полтава
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
