fbpx
життєві історії
Я вже не знаю, як бути зі свекрухою, ну чесно. Чоловік каже, аби я не надавала значення, але я так не можу. Вона приходить до нас в гості, і вже з порогу: – Тарасику, Богданчику! А йдіть, я вам печива, бананів і апельсини принесла! – Олено Вікторівно, наших дітей, а ваших онуків, звуть ви знаєте як! – мама чоловіка взагалі не реагує

Я вже не знаю, як бути зі свекрухою, ну чесно. Чоловік каже, аби я не надавала значення, але я так не можу.

Вона приходить до нас в гості, і вже з порогу:

– Тарасику, Богданчику! А йдіть, я вам печива, бананів і апельсини принесла!

На мої слова:

– Олено Вікторівно, наших дітей, а ваших онуків, звуть ви знаєте як – Цвітан
і Устим! – мама чоловіка взагалі не реагує, пропускає повз вуха, робить вигляд, що мене не почула.

Ми назвали наших синів-двійнят так, як сподобалося нам з чоловіком: Цвітан і Устим, це старовинні українські імена з потужною енергетикою. Мої батьки сказали, що імена незвичайні, але гарні, і слова нам не сказали про те, що ми назвали хлопчиків якось не так. Ми батьки, тому це наша справа, як називати дітей.

Свекруха ж Олена Вікторівна, як тільки почула, як звуть її новонароджених онуків, одразу скривилася:

– Що це ви таке вигадали? Спортили дітям життя, та й годі, інакше не скажеш! Я таке й не вимовлю, та й знайомим соромно сказати, що моїх онуків звуть, як якихось телят. Ну є ж нормальні імена!

Так наші хлопчики Цвітан й Устим стали для мами чоловіка Тарасиком і Богданчиком. І по іншому вона їх не кличе! Коли діти у мене запитують, чому їх бабуся іншими іменами називає, я їм так і кажу:

– Бабусі чомусь не подобається, як вас звуть насправді. Тому не звертайте уваги, вона вже старенька.

Але справа у тому, що хлопчикам зараз по чотири роки, вони іноді гуляють з бабусею, і вона знайомим, на дитячих майданчиках говорить, що їх звуть Тарас і Богдан! Мене це просто виводить з себе!

Мені мама говорить, що вона б на моєму місці обмежила спілкування свекрухи з онуками, доки вона не перестане витворяти таке, але я так не можу зробити: мої мама і тато у іншому місті, а свекруха мені частенько допомагає з малими, бо дійсно важко іноді з двома малими шибениками.

Та отаке її відношення і не повага до того, як ми назвали своїх дітей, мене не влаштовує. Коли кажу Станіславу, аби він поговорив серйозно зі своєю мамою, чоловік лише відмахується, він вважає, що проблема надумана й не хоче конфлікту з мамою.

Та мене ця ситуація бентежить і не дає спокою.

Підкажіть будь ласка, як мені вплинути на свекруху? Буду вдячна за корисні поради, бо вже сил ніяких немає.

Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page