fbpx

Я вже пенсіонер, живу на Харківщині, умови дуже складні. До себе забрати мене жодна з двох дочок не може і не пропонує, зате вмовляють мене повернутися до колишньої дружини, яка 25 років тому мене зрадила, а тепер лишилася одна в двокімнатній квартирі на Волині. Та ось в чому справа

Я вже пенсіонер, живу на Харківщині, умови,Ю самі розумієте, дуже складні. Але до себе забрати мене жодна з двох дочок не може і не пропонує, зате вмовляють мене повернутися до колишньої дружини Галини, яка 25 років тому мене зрадила, а тепер лишилася одна в двокімнатній квартирі на Волині.

Отже, 25 років тому я розлучився з першою дружиною, і це розлучення стало найкращою подією в моєму житті. У мене є дві дорослі дочки, я їх дуже люблю і підтримую дружні стосунки. Та й з колишньою дружиною нормальні взаємини з огляду на те, що вона мені зрадила. В молодості я не зміг пробачити таке і подав на розлучення. Але тепер мені все одно. Ми спілкуємося, тому що у нас спільні діти, а як же?

Після розлучення я зустрів своє справжнє кохання і прожив з Лідочкою всі ці роки щасливо, як уві сні. На жаль, її не стало три роки тому, і весь цей час без неї мені дуже самотньо. Для мене став несподіванкою швидкий відхід із життя коханої жінки. Вона була мені вірним другом і дбайливою дружиною.

У мене є велика квартира і деякі заощадження, але це все нісенітниця, якщо нема з ким розділити залишок життя. а тут ще й війна на нашій землі почалася.

Я добрий батько, спілкуюся з дочками і допомагаю їм у всьому. Одну дочку я видав заміж, а другій допомагаю оплачувати іпотеку. Я радий, що нам удалося залишитися близькими, бо зараз мені дуже самотньо, і діти – єдине, що мене тішить.

Дочки хвилюються за мене, та й мені тут важко, самотньо. З якоюсь з дочок я жити не можу, у них місця немає.

І от мої доньки все благають мене повернутися до їхньої матері. Вона теж овдовіла й живе на Волині. Вони такі наївні, не знають, що після зради людина перестає для тебе існувати. Стосунки стають крихкими, як кришталь, і немає сенсу зберігати шлюб із тим, хто тебе зрадив.

Я нічого не бажаю Галині недоброго, але знаю, що з цією людиною ніколи вже не збудуєш щастя. Та ось тільки й сам я вже не радий самоті і не знаю, що робити.

Дочки сказали, що Галя мене чекає і прийме. Але повернутися до колишньої стало б зрадою моїй коханій Лідочці. Хоча останнім часом я все частіше замислююсь над тим, щоб знову зійтися з першою дружиною. Як же бути? Як вчинити по совісті і правильно?

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.

You cannot copy content of this page