Я вже подумки чемодани на відпочинок з онуком пакувала, як зателефонувала колишня невістка. – Вибачайте, але Сергійко не їде. Ми не такі багаті, щоб роз’їжджати по морях. – Але ж мій Василько все оплатив, і на кишенькові навіть дав. До чого тут витрати? Що ти мудруєш? – Ця “добра воля” вашого синочка мені не підходить. Все це Василь робить за кошти з аліментів, а мені по-вашому, чим квартиру оплачувати?
Зателефонувала мені недавно невістка… колишня невістка, і таким пригніченим тоном повідомляє, щоб я здавала квитки на море. Так мовляв і так, Сергійко на море не їде! – ділиться подруга, яка вже на пенсії, Ніна Олегівна.
– Нам це не по кишені!
Я здивована, не зовсім розумію, що на неї найшло. Адже мій син уже за все заплатив. І санаторій, і дорогу, і кишенькові витрати. Все вже вирішено. Онук в очікуванні поїздки.
У Ніни Олегівни син розлучився з дружиною рік тому. І він вже встиг вдруге одружитися. Ну а його колишня дружина Люба встигла з того часу сьорбнути горя.
Коли у них все було добре, то накопичень вона не робила. Чоловік-бізнесмен на все заробляв, так що їй не потрібно було ні про що турбуватися. Адже Василь хотів, щоб його дружина була домогосподаркою. Син в садок не ходив. Свого житла у невістки не було. Та й звідки йому взятися в такому юному віці. Так що після того як вони розійшлися, грошей у неї не виявилося, як і місця для проживання. Тільки малолітній син на руках.
Хоча вона отримувала від колишнього чоловіка пристойні аліменти – 20000 гривень. І все це з “барського плеча”. На ці гроші Люба орендувала житло. Квартира невелика, але особливо не розгуляєшся. Адже потрібно ж ще на щось жити. Знайшла пару деяких підробітків. То собаку чиюсь вигуляє, то по господарству допоможе, то складає тексти. Хоч якийсь, але заробіток.
Після розлучення Василь з дитиною спілкується. Не дуже часто, але так-сяк. То подарунки надішле, то погуляє. А недавно бабуся вирішила з онуками з’їздити на море. Покликала з собою і Сергійка.
Зі свекрухою у Люби відносини були нормальні. З сестрою колишнього чоловіка також. Тому дала згоду на поїздку сина. Вона ощасливила дитину, збирала потихеньку його речі.
І тут виявилося, що онук уже залишається вдома! – обурюється Ніна Олегівна, – так чому? Тому що син сказав колишній дружині, що раз дитина два місяці буде з нами, то аліментів їй не бачити! Так це ж нормально. Він і витратив багато: то дорога, то санаторій, то витрати на відпочинок, екскурсійні подорожі, харчування, прогулянки. І грошей він у неї не просив.
Але Люба не згодна з таким станом речей. У неї запасів немає, витрати по квартирі на ній, а чим вона за неї оплатить, якщо не аліментами? Інших джерел доходів у неї майже немає.
Так а на що вона сподівалася? Платити за сина колишній чоловік не відмовляється. Але він не збирається повністю брати на себе витрати по колишній дружині. Вона живе бідненько, тільки не слід вішати відповідальність за це на мого сина. Люба думає, що повинна отримувати аліменти, не дивлячись ні на що.
Моя подружка отримує аліменти офіційно! – каже Люба, – щомісяця бухгалтерія нараховує. Стабільно. Хоча батько іноді їх забирає у вихідні та на канікулах.
Тобі теж потрібно офіційно? Та будь ласка, – відповідає Василь. – Тільки врахуй, що через суд ти можеш розраховувати тисяч на п’ять, не більше.
Так а на що ж я дитину в школу зберу? – не вгамовується Люба.
А чому досі не зібрала? Я досить платив. Та й потім ще буду давати. До осені ще отримаєш. Так що на ці гроші і збереш.
Колишній чоловік Люби – жмот? Адже сім’ю розвалив він, а тепер він грає на почуттях і користується ситуацією? Шантажує? Так не годиться?
Та й закон таке не регламентує. Як бути у випадку, коли дитина знаходиться тимчасово у батька з аліментами? Або ж це Люба хоче занадто багато? Як думаєте?
Хто в цій ситуації правий?
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
