– …Я вже просто на все готова, щоб моя дочка нарешті розійшлася з цим своїм чоловіком! – ділиться пенсіонерка Анна Тарасівна. – Точніше, навіть не розійшлася, щоб розходитися, спочатку одружувтися треба. А він цього зробити за п’ять з половиною років так і не спромігся! Зате дитину народили. На це розуму вистачило…
До цивільному чоловіку дочки Тамари у Анни Тарасівни цілий список претензій, які вона із задоволенням перераховує всім, хто згоден слухати.
– Дитиною не займається, – загинає пальці Анна Тарасівна. – Хлопчику п’ять років, батько жодного разу з ним у двір не вийшов! Грошей не дає майже, вдома не робить нічого! Я вже не кажу про господарські справи – посуд помити, приготувати, сміття винести. Це все робить дочка. Але хоча б чоловічу роботу по дому він міг би виконувати – поміняти розетки, змішувач полагодити, меблі зібрати!
– Ну, тут можна викликати фахівця…
– Ага, шафу посунути або лампочку поміняти – фахівця кожен раз викликати? Ну, можна, напевно… Втім, це все не головне. Головне – те, що не любить він ні дочка, ні сина. Не дбає, не цікавиться, не переймається… Не зустріне її ніколи, не проводить, сумки не допоможе принести. Вона все сама! Я Тамарі говорю – навіщо тобі такий мужик, ну от навіщо? Він тобі навіть і не чоловік. Іди від нього!
– А вона?
– Та ну її! «У нас дитина!» – каже… Я кажу, і що – дитина? Буде зростати точно так же, як і зараз, навіть не помітить твоя дитина, що тато кудись подівся. Купа дітей виросли без батьків, останнім часом взагалі нікого цим не здивуєш! А без такого папашки, як твій цей, ще й краще буде…
…Тамарі через пару місяців виповниться тридцять сім і вона, якщо чесно, зірок з неба не хапає. Звичайна спокійна домашня жінка, працює вчителем малювання в районній школі.
Черги з кавалерів до неї не стояло ніколи. Більш того, нинішні відносини чи не єдині тривалі відносини з чоловіком в її житті.
Колектив в школі жіночий, до того ж весь свій вільний час Тамара зараз проводить з сином. Здумай вона зараз розлучитися зі своїм чоловіком, заміну знайде нескоро, якщо взагалі знайде.
Звичайно, Тамара усвідомлює, що сімейне життя у неї зовсім не зразкова, недоліки цивільного чоловіка прекрасно бачить і без мами. Більш того, до маминого переліку Тамара може додати ще купу пунктів про «свого цього», про яких мама не в курсі.
Але, тим не менше, Тамара продовжує наполегливо чіплятися за ці відносини. Мати слухати не збирається. Поради людини, який сам ніколи в житті з чоловіком не жив і сім’ї не створив, здаються їй дурними і відірваними від життя.
– Навіщо ти лізеш до неї з порадами? – каже Анні Тарасівні і її сестра. – Не твоє це діло. Ну піде вона від цивільного чоловіка і що? Прийде до тебе з дитиною. Чи знайде іншого – велике питання. Кому вона потрібна? Хороше життя її чекає, в твоїх нахлібниці? Вона ще молода, щоб ставити на собі хрест!
– Краще бути однією, ніж разом з ким попало! – патетично заявляє Ганна Тарасівна.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
Недавні записи
- П’ять років минуло з того часу, як ми з сестрою перестали спілкуватися. І ось днями Анна мені написала повідомлення в одній із соц. мереж. І хоч мені дуже сумно без неї, бо росли ми з Анною наче сестри близнючки, та пробачити вчинок її чоловіка я не можу. Надто сильно він нам нашкодив свого часу. Дмитро прекрасно знав, що до суду я на нього не подам, бо надто сильно люблю сестру!
- Ми з живемо у великому будинку разом з мамою чоловіка. У Віри Павлівни в домі багато вільних кімнат, вона казала, що їй самотньо самій і запросила нас, поки ми з Олексієм не придбали ще своє житло. І ми на свою голову погодилися. Живемо, але мене все дратує до дрібниць. Поясню, чому. Все почалося з наших заручин, коли моя майбутня свекруха сказала Льоші: “Ти поспішаєш, дивися щоб не пошкодував”! Весілля було за її сценарієм. Я не пробачила. Вона лізе у все «куди пішли», «чому мені не сказали, що затримаєтеся», «що приготувати», а коли кажеш, що приготувати – свекруха готує не те, а на свій смак і багато, ніхто не з’їдає, летить у смітник. Віра Павлівна постійно гладить речі мого чоловіка, коли вони не потребують прасування. Днями причепилися до Льоші, що у нього маленький заробіток, а їй в її віці хочеться краще і якісніше харчуватися
- За вечерею донька сказала, що з нетерпінням чекає, коли знову побачить Марічку та маленьку Кароліну. Роман почервонів, а мені знадобився час, щоб прийти до тями і розкласти усе по-поличках. Лише на другий день я запитала чоловіка, хто така Марічка. Він мовчав, змінюючи колір лиця, як хамелеон, і я почала змушувати його відповідати на мої питання. Це в голові не вкладається. В мого чоловіка є позашлюбна дитина, а моя рідна сестра – її мама!
- Денис зателефонував мені, щоб спитати, як готувати відбивні і варити супчик, бо Наталя, бачте, образилась на нього, що він відмовив їй в покупці дублянки. Я як це почула, давай їй дзвонити, але виявилося, що Наталя заблокувала мій номер. Вона в нас сама знаюча і сама розумна і їй нічиї поради не потрібні. Зі свого боку мені шкода мого братика, що в нього така сім’я. Він у мене добряга і трудоголік. Та Наталка не цінує в ньому ці якості
- В церкві людей було не багато, мабуть через негоду. Та мій сусід Петро приїхав із невісткою, це я вже побачила, як підходила до воріт церкви. Після служби всі повільним ходом рухались до домівок. Я також боялась послизнутись і впасти, тому особливо не спішила, тай думала, що можливо сусіди мене покличуть, щоб підвезти. Аж тут такі верески, мій сусід Петро вигукував, щоб невістка вийшла з машини