Я вже рік з дітьми в Німеччині. А навколо мене багато жінок з України, які не хочуть і не збираються працювати, живуть на соціале, порпаються в гуманітарці, з якої одягаються самі й дітей. Їх влаштовує.
Мені, чесно скажу, таке не зрозуміти. Їхнє пояснення, чому не йдуть на роботу – не знають мови. Але ж всім пропонують різноманітні курси!
Так, я теж поки що не планую повертатися, але я так скажу: навіть без знання мови в Німеччині можна заробити 2000 євро з проживанням, а то й більше.
Українці, які отримали захист у Німеччині, мають дозвіл на роботу. Для цього необхідно зареєструватися в центри зайнятості. У посвідченні буде проставлено позначку Erwerbstätigkeit erlaubt, з якою в Німеччині можна працювати практично за будь-якою спеціальністю.
Мінімальна зарплата за законом у Німеччині встановлена на рівні приблизно 10 євро “на руки”. Починаючи ще з літа, з 1 липня, година роботи коштувала від 10,45 євро. З 1 жовтня – 12 євро на годину. Законодавчо встановлена година роботи – 8 годин на день.
У деяких галузях мінімальні зарплати вищі від цих норм – наприклад, при догляді за немічними чи прибиранні.
На сайті jobaidukraine.com серед вакансій у різних країнах чимало пропозицій для українців і в Німеччині.
Наприклад, наших біженців запрошують працювати фотографами, знімати весілля чи упаковувати шоколадні батончики на виробництво. Запрошують на полуницю чи в харчову промисловість, кафе й бари.
Мінімальні 1571 євро на місяць можна заробити українкам на прибиранні у готелях або митті посуд у ресторанах. Так зараз роблю я, а до цього влітку на полуницю їздила, у парках прибирала, посуд мила в ресторані.
До слова, медсестрам, на відміну для лікарів, не потрібен спеціальний дозвіл, щоби влаштуватися за своєю професією в Німеччині.
Вакансії з догляду за старенькими українським біженцям зі середньою медичною освітою без знання мови пропонують зарплату від 2200 євро з проживанням. З мінімальним знанням мови зарплата для медсестри – 3500 євро.
Самостійно пошукати вакансії можна на різних сайтах. Втім, біженцям найперше варто звернутися за допомогою до Федерального агентства з працевлаштування – мені допомогли саме там. Я навіть рідним в Україну гроші висилаю іноді, допомагаю.
Тобто хочеш працювати – будеш. І я не розумію наших українок, які їдуть сюди і везуть своїх дітей, щоб їх усіх утримували німці і ця гостинна країна, а самим при цьому не напружуватися і не турбуватися про завтрашній день.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.