Я вже сім років працюю в Іспанії офіціанткою. Півроку тут – кілька місяців з родиною в селі на Черкащині.
Тут, в Іспанії, у мене гарячі стосунки з Хоакіном. Дома – родина, чоловік, діти й онучка.
Десять років тому ми з чоловіком купили нарешті окремий будинок і переїхали від його батьків. А наша дочка вийшла заміж, і вони стали жити з моїми свекрами, тобто з її бабусею і дідусем. Син виїхав в обласний центр.
Наш з чоловіком будинок не великий, зате новий, і нам довелося залізти у борг і в кредит.
Чоловік за станом здоров’я вже на пенсії, заробляє трохи підробітками. А я раніше не працювала, займалася дітьми, допомагала свекрам по господарству. Але тепер ми зрозуміли, що не витягуємо, і я стала шукати роботу.
Та де її в селі чи в сусідньому райцентрі знайдеш? У Черкаси їздити не зручно і далеко, та й знову ж, де там знайти роботу з високою зарплатою?
А моя колишня однокласниця давно перебралася спочатку в Португалію, а потім і Іспанію. Вона там працювала на різних роботах, потім вийшла заміж і лишилася там. Ми з нею постійно підтримували зв’язок в інтернеті, і ось вона запропонувала приїхати до неї, пообіцяла допомогти з житлом і роботою.
Оля виконала обіцянку. Вже сім років я працюю в Іспанії. Спочатку доглядала за літніми людьми, прибирала в готелях, а три роки тому влаштувалася в ресторанчик офіціанткою. Так, тут беруть на цю роботу і не дуже молодих, і чоловіків. Головне, щоб людина була приємна, симпатична, гарно і сумлінно виконувала обов’язки. У нас дуже хороший господар ресторану, плюс місто наше туристичне, клієнтів весь рік багато, чаєві хороші завжди. Так і працюю.
Півроку я в Іспанії – кілька місяців з родиною в селі на Черкащині. Ми вже виплатили всі борги і кредити, зробили собі ремонтик. Раз на рік відпочиваємо з чоловіком обов’язково десь на морі чи в горах, можу дозволити собі іноді допомогти дітям, але загалом вони у нас самостійні.
Онучку Орисю балую подарунками – вона у нас улюблениця.
Все добре, навіть – дуже…
Дома – родина, чоловік, діти й онучка. А тут, в Іспанії, у мене гарячі стосунки з Хоакіном. Він охоронець в нашому ресторані, відносини наші почалися два з половиною роки тому, я не встояла перед харизмою і прихованою силою цього засмаглого чоловіка, вдівця.
Так, я грішна, але… така щаслива!..
Хоакін все розуміє, чекає мене терпляче завжди з України. Він не приховує, що хоче, аби я розійшлася з чоловіком і переїхала до нього назовсім. Але… Я не можу, принаймні, поки що. Дуже багато мене пов’язує з Батьківщиною, з родиною, чоловіком, дітьми, родичами. Не можу я так з ними!
Діти осудять і не зрозуміють, скоріше за все, а чоловік… Я ж і його люблю! Виявляється, так буває. Тут у мене одне життя, вдома – інше.
Звісно, іноді моя совість бунтує, але потім знову замовкає. А що мені робити? Хоакін – моя споріднена душа, нам добре разом, він нічого від мене не вимагає, але – чекає, так і говорить.
Чи наважуся я на розрив з сім’єю?.. Мабуть, ні. Скоріше, відмовлюся від Хоакіна, хоча й дуже не хочеться, навіть думати про це болісно.
Але поки він приймає ситуацію і мене такою, як є, з моїм українським життям, – нехай все так і буде.
Автор – Олена К.
Спеціально для видання Ibilingua.com.
Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!
