Я, як тільки все пройшло добре, відразу ж зателефонувала і сказала Микиті, що синочок у нас народився.
Мені якраз телефон принесли і поїсти тарілку супу, годувала мене медсестра з ложечки, а потім все ходила навколо мене і питала як я себе почуваю, така мила дівчина, і я подумала, що ось кого саме треба віддячити, як це прийнято, квіти цукерки…
Але найцікавіше потім сталося. Десь через годину після цього підходить до мене іншв медсестра, така у віці вже, вона зовсім майже участі не брала у народженні мого синочка, так, підійшла хвилин на 10 і я взагалі її більше не бачила.
Так ось підійшла вона до мене, коли вже мене та дівчинка і нагодувала, і речі всі принесла, і каже:
«Квіти і цукерки не треба, а от гроші візьму…» – і записку мені сунула прямо в руку, поки я в ступорі була, вона пішла вже, і слід її простиг…
Я розгорнула записку, а там номер телефону, я так розгубилася і не знала, що й подумати.
Добре, що телефон у мене був, я і зателефонувала Микиті і тихесенько так йому розповіла, поки в коридорі нікого не було, всю цю ситуацію і кажу:
“Що ж тепер робити з квітами і цукерками?”, а він мені й говорить: «Ось ми як раз квіти і цукерки подаруємо тій дівчинці, яка тобою і займалася…»
Так і вийшло, що на виписці були лікар і та молоденька медсестра, і чоловік із задоволенням подарував їй квіти і цукерки, ну і лікарці, звичайно…
А той папірець з телефоном ми просто викинули. Але ж геть дивні люди бувають, правда?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!