fbpx

Я якось випадково похвалилася подрузі Галині, що плануємо поїздку до Італії. – О, клас! У мене в той час відпустка. Все, навіть не обговорюється, я їду з вами. Разом ж веселіше, хіба ні? – Так то воно так, але знаючи її скупість, я не дуже цього хотіла. Та діватись нікуди. В перший же день я зрозуміла, що це велика помилка, а в останній, так взагалі були “чудеса”

Я якось випадково похвалилася подрузі Галині, що плануємо поїздку до Італії. – О, клас! У мене в той час відпустка. Все, навіть не обговорюється, я їду з вами. Разом ж веселіше, хіба ні? – Так то воно так, але знаючи її скупість, я не дуже цього хотіла. Та діватись нікуди. В перший же день я зрозуміла, що це велика помилка, а в останній, так взагалі були “чудеса”

Наглість – друге щастя! І в цьому я переконалася на власному досвіді. Більше на такий “гачок” “Галини” я не попадуся.

Коли ми йшли разом з Галиною, моєю подругою, в магазин, вона біля каси просто говорила: “Соломіє, зараз, хвилинку, піду складу поки, ти розплатися, я при нагоді віддам”. Тобто, вона швиденько перебігала на сторону, куди відправлялися пробиті продукти, і складала, створюючи кипучу діяльність, поки я платила. У кафе теж постійно “позичала” гроші, які й не думала віддавати. Хоча замовляла на суму більшу, ніж у мене, і напій, і не дешевий десерт…

Перестала з Галиною ходити в магазини і кафе, але не подумавши про наслідки, поїхали з нею на відпочинок до Італії. Я, мій чоловік, вона. Там Галя моя зовсім не церемонилась з нашими фінансами: банька, масаж, дегустація сирів… Все прибіднялася, веселилася і зверталася до мого чоловіка: “Юрасику, як добре, що ти з нами поїхав, такий надійний чоловік, як Соломії пощастило! У тебе зараз зарплата хороша, ну ти за місце тримайся, ось я скільки шукаю, все не щастить”. Тут я зрозуміла, що Галя у мого чоловіка і про зарплату все вивідала.

Остаточно мій терпець урвався після випадку з напоями з нашого номера. Був вечір, ми залишилися з Юрою на пляжі, вона пішла, нібито до себе, але попросила ключі від нашого номера, нібито, забула там окуляри. Повертаємося, стукаємо в її номер, щоб забрати ключі – ніхто не відкриває, йдемо в свій: а вона там частується платними напоями з холодильника і спец шафки… А напої ці не дешеві, все в євро… Я аж заціпеніла в дверях і не знала що сказати. Вона: “А я вас давно тут чекаю, щось затрималися ви, а я думала посидимо ввечері разом, через день летіти ж додому…”

Сяк-так випровадили її. Юра мені: “Що це взагалі було?” Вирішили провчити! Наступного дня пішли в дорогий ресторан. Ми з нею сіли, а чоловік підійшов до офіціанта і попередив про роздільний рахунок. Далі ми сміялися, веселилися, чоловік спеціально постійно їй нагадував, яка у нього хороша зарплата! Ми собі трохи замовили, зате Галя ні в чому собі не відмовляла!

Я приблизно дізналася, що її підсумкова сума була майже три тисячі в гривнях. Це дорогий ресторан. Треба було бачити, як з її обличчя злетіли всі веселощі, коли офіціант приніс роздільний рахунок. Такого Галя не очікувала… Відразу зрозуміла, що на цьому відпочинок нашим коштом і взагалі багато чого в житті нашим коштом для неї закінчилося. Коли відлітали з Італії, спілкувалася нехотячи з нами, а потім і зовсім спілкування зійшло нанівець. Сподіваюся, урок такий надовго запам’ятає!

Що скажете? Гарно ми її “відшили”?

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page