Нещодавно мама вчинила те, що стало для мене останньою краплею.
Я єдина дитина. Батьки ніколи не хотіли більше дітей. Можливо, якби у мене були брати і сестри, увага моєї матері була б розсіяна, а не фанатично зосереджена лише на мені. Моє життя було б набагато легшим.
Змалку мама вважала мене найкращою, найрозумнішою та найкрасивішою дитиною, яка коли-небудь з’являється на світ. Вона заздалегідь запланувала для мене майбутнє. Мені потрібно було грати на музичному інструменті, який хотіла мама, вибрати вид спорту (з її списку), і я мала приносити лише високі бали зі школи. На жаль, коли траплялося, що оцінка була низькою, вона відразу записувала мене на репетиторство, щоб вдосконалюватися.
Мені було зрозуміло, що після закінчення школи мені доведеться вступати до університету. Мама запланувала це для мене заздалегідь. “Правильним буде юридичний факультет, у тебе є голова”, — сказала вона мені. Вона не сприйняла мої протести серйозно. “Ти ще занадто молода і не можеш взяти повну відповідальність за своє життя”, — сказала вона мені, коли я сказала їй, що не хочу вступати до цього університету.
Минув рік, як я встала і сказала собі, що більше не буду її слухати, що я досить доросла, щоб сказати їй “ні” без докорів сумління. Суперечка, яка виникла після того, як моя мама дізналася, що я не поступила на юридичний факультет, була надзвичайною.
Вона звинувачувала мене і себе. “Я повинна була бути суворішою з тобою”, — сказала вона мені. Якби вона знала, що я навмисне завалила іспити, вона б, мабуть, ніколи мені не пробачила. Я зруйнувала її мрію про моє життя.
Проте добре те, що відтоді я вільна. Щоправда, мама підштовхує мене і цього року скласти іспити з юридичного факультету, але результат я вже знаю наперед. Ніхто не заведе мене в заклад її мрії. Я також подам заявку на кілька інших закладів і піду в сферу, яка мене цікавить. Нехай думає що хоче…
А ви вивчилися на того, про кого мріяли самі, чи так як і у мене, вас підштовхували батьки?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
