fbpx

– Я їй раджу – мовчи! – розповідає шістдесятлітня Римма Валеріївна. – Кажу, ти подивися, Генка твій як радий! Ви дитину хотіли сім років, лікувалися. І ось, яке це ж щастя! У вас буде дитина. Все, інше неважливо! А цю історію з Антоном просто викинь з голови. Не було нічого і крапка. Ніхто ніколи не дізнається! Не той батько, хто… а той, хто виховав!

– …Я їй раджу – мовчи! – розповідає шістдесятлітня Римма Валеріївна. – Кажу, ти подивися, Генка твій як радий! Ви дитину хотіли сім років, лікувалися. І ось, яке це ж щастя! У вас буде дитина. Все, інше неважливо! А цю історію з Антоном просто викинь з голови. Не було нічого і крапка. Ніхто ніколи не дізнається! Не той батько, хто… а той, хто виховав!

– А вона?

– Реве! Мамо, каже, ну це обман чистої води… Я їй втовкмачую – не будь дурепою, Міла, просто не накручуй себе! Геннадій про дитину мріє багато років, а Антону він нафіг не здався! Ви з Антоном сто років після школи не бачилися і швидше за все, більше і не побачите ніколи. Не здумай ще через таку дурницю розбивати сім’ю!

…Дочка Римми Валеріївни, Мілі, недавно виповнилося тридцять чотири. Зовсім недавно у Міли було майже все, що потрібно для щастя: коханий чоловік, цікава робота, достаток в сім’ї, своя квартира. Не було тільки дитини.

Лікарі стверджували, що Геннадій абсолютно здоровий, а ось Мілі потрібно полікуватися. Нічого катастрофічного, заспокоювали вони, впадати у відчай не варто. Жінки з таким діагнозом, як у Міли, все добре після лікування. Потрібно заспокоїтися, пропити курс ліків, потім прийти на контрольне узі…

Подружжя ретельно дотримувалися всі рекомендації, пройшли десятки процедур і маніпуляцій, міняли клініки і докторів, зверталися до знахарів і дотримувалися прикмети, але чуда не було.

Геннадій просто марив ідеєю стати батьком. Із задоволенням порався з діточками друзів, звертав увагу на малюків на вулицях.

– Це якийсь парадокс, – розводила руками Міла. – У наш брешемо знайти такого плодовитий чоловіка – рідкість! У більшості подруг чоловіки на дітей «погоджуються» тільки після умовлянь і обіцянок, що всі турботи дружина візьме на себе… Тут же чоловік готовий на все. Але з дітьми не виходить…

Малознайомі люди, спостерігаючи за Геннадієм, часом говорили Мілі, що її чоловік напевно буде чудовим батьком і чужі необережні слова додавали болю.

– Треба, напевно, розлучатися, – поділилася Міла з матір’ю в кінці цієї зими. – Гена всі вуха прожужжали про дитину. Я його розумію, він давно чекає і малюк, звичайно, в родині потрібен. А я невдаха, навіть народити не можу… Ну, раз так, навіщо його мучити? Він симпатичний, сімейний, турботливий чоловік, до того ж не бідна. Не сумніваюся, що в будь-який момент знайде собі хорошу жінку, здатну народити хоч шістьох!

– Ну ти почекай, не поспішай, – нерішуче вмовляла дочку Римма Валеріївна. – Може, все ще вийде у вас…

– Мамо, ну чого чекати? – зітхнула Міла. – Ти ж бачиш сама, не виходить нічого… Час йде. Навіщо мучитися?

До слова сказати, Геннадій слова про розлучення не сприйняв всерйоз.

– Ти просто втомилася! – говорив він. – Ми поїдемо у відпустку, відпочинемо і все у нас вийде!

Через якийсь час після цієї розмови вони дійсно поїхали у відпустку на море і там – світ тісний! Міла, ніс до носа зіткнулася з першою шкільною любов’ю, Антоном. Геннадій чи отруївся, то чи перегрівся на сонці і кілька днів з двох тижнів відпустки пролежав в номері, а Міла з Антоном…

Ну, загалом, в ці дні все і сталося. Після відпустки роз’їхалися по домівках, навіть не обмінявшись телефонами – Міла переконалася, що дитячі любов все ж краще залишати в дитинстві.

А через якийсь час стало ясно, що відпустка даром не пройшла…

І Геннадій на сьомому небі від щастя, носить дружину на руках і обіцяє перевернути гори, Міла ходить чорніше хмари і реве по кутах, а Римма Валеріївна благає дочка взяти себе в руки і просто викинути епізод з Антоном з голови.

– По-перше, велика ймовірність, що дитина у тебе все ж від чоловіка, – в п’ятдесятий раз за останню пару тижнів втовкмачує вона дочці. – По-друге, навіть якщо ні, то по суті, яка різниця?

– Мамо, це обман! – твердить Міла. – Я впевнена, що дитина від Антона.

– А кому потрібна твоя правда, ти подумала? Ти не будь дурною! Зосередься зараз на дитині і своє здоров’я. Виношувай, народжуй, а сторонні думки просто викинь з голови. Все буде добре!

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page