fbpx
життєві історії
Я з багатодітної та дружної родини. У нас заведено проводити усі свята разом, великою компанією, за одним столом. Займаємо гроші, якщо потрібно, чи робимо невеликі подарунки. сестра виїхала жити в Одесу, але тепер повернулася і я її прийняла в нашу родину

Я з багатодітної та дружної родини. У нас заведено проводити усі свята разом, великою компанією, за одним столом. Ми ходимо один до одного в гості без приводу і нерідко зідзвонюємося, щоб дізнатись, як справи. Ми часто допомагаємо одне одному. Займаємо гроші, якщо потрібно, чи робимо невеликі подарунки.

Безперечно, це величезний плюс. Адже у сучасному світі, а тим більше у великих містах, це велика рідкість.

Однак я зрозуміла, що тут може бути негативна сторона.

Моя двоюрідна сестра Василина кілька роів тому виїхали жити до чоловіка в Одесу, але потім розійшлася з ним, і ось недавно повернулася в наше село. А хату вони ще з чоловіком продали і вклали їх там кудись, в машину чи ще щось.

Я прийняла Васю, яка молодша за мене на два роки, жити в нашу родину, бо нівкудит їй поки що йти – у її батьків живе родина її старшого брата з трьма дітьми.

Так ось з її мамою я у дуже хороших стосунках, тому часто зустрічаємося з тіткою на родинних  посиденьках. А ось з Василиною якось не складається. Тобто все наче нормально, але після спілкування з нею почуваюся повністю спустошеною та засмученою. Таке почуття, ніби вона висмоктує з мене життєву силу.

Справа в тому, у неї якась дивна звичка знецінювати всі мої здобутки. Розпитує мене про щось, а потім цокає язиком і виносить свій негативний вердикт з будь-якого приводу. При цьому розповідати себе вона зовсім не любить. Всю свою критику видає нібито жартома і «бажаючи мені добра». Іноді ще й намагається виставити мене якось смішно серед родичів.

У мене таке відчуття складається, що вона може зіпсувати своєю присутністю абсолютно будь-яку подію в моєму житті. Навіть найкраще. Сама ж із себе вона нічого не представляє особливо, ні дітей, ні якихось інших досягнень. Освіти так і не здобула. Працює зараз в нашому магазині продавщицею.

Пробувала менше спілкуватися з Василиною, відповідати питанням на запитання та зухвальства. Але  ж це складно, бо живемо під одним дахом. І тітка дуже мене попросила не виставляти поки що її дочку, обіцяє, що родину сина вони через пів року в окрему вже хату переселять і тоді заберуть Васю.

Тому цілком уникнути товариства Василини я не можу,адже тоді ще й зіпсується спілкування з половиною моєї сім’ї: у нас же всі одне одного підтримують.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.