Чоловік пішов, я з дітьми залишилися, як та бабця з казки про золоту рибку, біля розбитого корита. А тепер спочатку і дуже коротко. У мене 5 дітей, кілька вищих освіт, я завжди забезпечувала себе сама.
Чоловік працював нормально лише коли я носила нашу передостанню дитину, і так, у той час він нас годував. Решту часу, до, після народження малюків і між ними я все заробляла сама. Причому мені, можна сказати, у якомусь сенсі пощастило. У мене були хороші можливості працювати часто вдома. Працювала на керівній посаді, будувала свій графік тощо.
Купила квартиру, коли ще було 2 дітей. Потім з’явився ще малюк. Зрозуміла, що місця мало й хотілося дім. Взяли великий кредит. Після чергової витівки чоловіка, коли він знову прийшов на веселі, я зібрала всіх дітей та поїхала до брата у Київську область. Кинула все і просто виїхала.
Пожили ми з дітьми тоді кілька днів у брата, я знайшла будинок для себе і дітей, домовилася його взяти під виплату. Стали жити, обживатися на новому місці. Потім приїхав чоловік, вибачався, помирилися, він переїхав до нас. Залишилася іпотека на перший будинок та нова розстрочка на новий.
Я тягла цей рік. Причому була ще при надії, потім на одній роботі пішла в декрет, на другій працювала до народження дитинки і після появи на світ малечі. Потім на роботі почалися проблеми в самій компанії.
Сама теж зробила необдуманий вчинок, ми з братом позичили велику суму грошей людині, яка кілька років крутилася з нами, як друг себе показував. Позичили йому на бізнес. У результаті минуло понад рік, людина не віддала жодної копійки.
Що тепер? У мене, по суті, є квартира у власності, машина, одна іпотека, одна розстрочка і 5 дітей. Чоловік пішов. Я в декреті, виплат не вистачить ні на платежі за розстрочку, ні за кредитом. Людина, яка має грошей, не віддає.
Думаю про все і ні про що, думки розбігаються.
Продати будинок який в іпотеці, продати машину, що взагалі робити і як далі жити? Я почуваюся зрадженою. Коли в мене було все добре з грошима, він був поруч, усі були поруч, а коли я залишилася просто з великими платежами та без грошей, пропали усі.
І ніхто не вірить, що я не маю грошей, всі впевнені, що у мене вони є на якихось примарних рахунках. А мені вже й хліб нема на що купувати. Я сама, звичайно, винувата, що позичила грошей, краще б закрила свої іпотеку та розстрочку, була можливість, я могла це зробити, але я не могла взяти просто і витратити гроші, я хотіла вкласти, щоби був прибуток, а в результаті втратила все.
Молодшому малюку тільки 10 місяців. Від мене залежить багато людей – це мої діти насамперед. Їх треба годувати, малюкові купувати ще суміш, бо я перестала його годувати, як полинула на небо недавно бабуся.
Минулі дитячі гроші я дала чоловікові, треба було йому на ремонт його машини. Коли Роман машину купував, він спочатку продав ту машину, яку я йому допомогла закрити кредит, а ще взяв у мене з сейфа готівку, не так багато, 50 тисяч гривень, але зараз навіть ця сума для мене велика.
Кому не скажу, що я без грошей ніхто не вірить! Усі думають, що в мене вони десь приховані, не знаю, але всі впевнені, що в мене все добре, що я просто прибідняюся через те, що наш спільний знайомий не віддає гроші. А я вже не знаю, що робити і як упоратися з усім.
як прогодувати дітей, за що утримувати будинок і платити за нього? Ще у мене дві собаки, кішка. Їх теж треба годувати. Дати платежів наближаються. Що придумати і як вчинити – не знаю. Будь ласка, порадьте, хоч щось. Йти до юриста? Іншого виходу не бачу.
І чоловік. Він просто пішов. І все. Як з цим змиритися? Руки опускаються. А в мене – діти.
