fbpx

Я з дитинства відчувала, що батьки ставляться до мене інакше, ніж до брата. Це мене дуже турбувало. Тому я якнайшвидше виїхала з дому, а тепер чекаю, коли батьки таки зрозуміють, що зробили у його вихованні велику помилку. Я на чотири роки старша за Олега. Мій брат багато займався спортом, грав у футбол, але вчитися не хотів. Замість того, щоб допомагати брату з навчанням, батьки завжди просили робити це мене. “Оленко, ми вже не пам’ятаємо, що й до чого, а ти недавно це проходила, то ж маєш все пам’ятати. Поможи брату!” Та найцікавіше траплялося потім

Для батьків брат завжди був богом, якому всі служили. Минуло стільки років, але батьки досі не змінили до Олега своє ставлення.

Я з дитинства відчувала, що батьки ставляться до мене інакше, ніж до брата. Це мене дуже турбувало. Тому я якнайшвидше виїхала з дому, а тепер чекаю, коли батьки таки зрозуміють, що робили у його вихованні велику помилку.

Я на чотири роки старша за свого брата Олега. Я не дуже радувала батьків своїми оцінками. Ну, не всім дано приносити табель з “12-ми”. Мій брат багато займався спортом, грав у футбол і досить гарно, але вчитися також не хотів.

Замість того, щоб допомагати брату з навчанням, батьки завжди просили робити це мене. Завжди казали: “Оленко, ми вже не пам’ятаємо що й до чого, а ти недавно це проходила, то ж маєш все пам’ятати. Поможи брату”.

Але коли Олег приносив в щоденнику погану оцінку, йому батьки нічого не казали, бо винною була я. Тому що я недостатньо пояснила йому тему.

Олег ходив на спортивні гуртки, і батьки дуже підтримували його велике захоплення. Вони їздили з ним на спаринги, на матчі, оплачували його навчання, яких би це грошей не вартувало.

Я хотіла грати в теніс, але батьки записали мене на урок малювання. Сказали, що вони не в змозі оплачувати такі затратні хобі ще одній дитині.

Літні канікули були для мене поганим сном. Щодня мені доводилося розігрівати їжу Олегу. У мене завжди був брат на шиї. Батьки влітку їздили на підробітки в Польщу, а я доглядала за братом. Одного разу він пошкодив ногу, граючи в хованки. Мене там навіть не було, бо я десь ховалася. Але за цю подію лаяли мене, бо недогледіла брата.

Я відчувала різницю навіть на Миколая. Олег хотів новий велосипед, він його отримав. Я також хотіла новий велосипед, але отримала крихітне радіо на батарейках. Мама сказала мені, що я можу використовувати її велосипед, тому що він занадто важкий для неї, і вона не може на ньому їздити. Одного разу я спробувала. Звичайно, мені теж було важко.

Олег вечорами гуляв зі своїми друзями. У нього не було обов’язків по дому. На відміну від мене. Кожної суботи я мала: витерти пил, спекти щось солоденьке до чаю і лише тоді могла вийти. Мій брат міг прийти, коли захоче, але я була дівчиною і мала бути вдома до дев’ятої вечора.

Олег не раз сміявся з мене і робив наді мною різні розіграші. Наприклад, він розкидав подушки у вітальні і дивився, як мама дорікає мені за те, що я не ретельно прибираю.

Після закінчення навчання я почала працювати і поїхала від батьків. На даний час я живу з хлопцем в орендованій квартирі в обласному центрі.

Я люблю відвідувати своїх батьків. З мого боку все забуто. Я хочу вірити, що все це вони робили не свідомо. Але коли я бачу, як Олег маніпулює нашими  батьками вдома, то мені дивно, чому вони так вперто закривають на це очі.

Я знаю, що за кілька років вони зрозуміють, що зробили в його вихованні величезну помилку, але щось виправити вже не вийде, на жаль…

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

You cannot copy content of this page