Все своє свідоме життя я була, є, і буду порадницею, опорою та жилеткою для своїх близьких людей. бо слухаючи складні ситуації, я часто можу прийняти правильне рішення і дати підказку людині. Але як то кажуть «швець без чобіт».
Саме зараз життя приготувало мені такий ребус, з якого я не бачу виходу, можливо, ви прочитаєте мою історію і дасте мені пораду, адже збоку буде видніше.
Я з гарної, повної родини, фінансово забезпечена, єдина дитина, закінчила університет на відмінно, вступила до магістратури. Усе життя займалася спортом, любила книжки, науку, мистецтво. Від шанувальників не було спокою.
І одного разу я закохалася. Ярослав має вищу освіту, два брати, повна сім’я. Не розповідатиму про те, скільки я пережила, за той короткий період, поки ми зустрічалися, але було багато «дзвіночків», які застерігали мене і намагалися попередити.
Він був моєю першою, чистою, щирою любов’ю. Його батьки живуть за тисячі кілометрів від нас. Коли він вперше показав їм мене на фото, його мати безапеляційно заявила: «Гарна яка, будеш ти синок з рогами».
Взагалі не знаю, з чого вона тоді так подумала й вирішила. Пізніше він став їм розповідати про мене, про мої успіхи, і наче змінився гнів на милість. Але все перевернулося того дня, коли Ярик мені зробив пропозицію.
Моя майбутня свекруха заявила, що цьому весіллю не бути. Він пішов проти батьківської волі і одружився зі мною. З того часу минув уже рік, і цей рік ознаменувався для мене пекельним полум’ям, упереміш із райськими кущами.
Свекруха не прийняла мене, але жодної на це вагомої причини немає, а коли чоловік у неї запитує, чому вона до мене так ставиться, вона не може дати зрозумілої відповіді, просто каже, що не подобаюсь і все.
Під час розмови зі мною по телефону вона мило цвірінькає, а за спиною говорить таке, що й не розкажеш. Їй не дає спокою моя вища освіта, вона постійно в розмові намагається повернути цю тему, адже у неї самої 9 класів школи, завдяки її старанням, проти мене налаштована вже вся рідня.
Нікому нічого поганого я не зробила, словом не образила. Я розгублена. Мені в обличчя вона ніколи нічого не висловлює тільки третім особам, тільки за спиною. У мене ніколи не було проблем у спілкуванні зі старшим поколінням, багато хто мріяв бачити мене своєю невісткою і ставився, як до дочки.
Що в мені не так для неї? Не розумію. Уся ця ситуація мене не турбувала б, якби не одне але: ми дуже часто сперечаємося з Ярославом з цього приводу, справа доходить до серйозних конфліктів. Я потихеньку тану. згасаю.
Порушився сон, мало не їм, не можу зосередитися на навчальних та робочих справах, коли йду вулицею, не помічаю погоди, людей, життя. Я дуже люблю свого чоловіка, але він на боці матері і завжди її захищає.
Мої батьки знають цю ситуацію і перестали спілкуватися з «новою ріднею». Стільки неприємного було зроблено звідти, що мені не вистачить сповіді, щоби все розповісти. Але виходу я не бачу. Розлучатись? Але я дуже люблю чоловіка, і суто між нами суперечок не виникає.
Але терпіти цей гніт з боку свекрухи я не можу. Деколи мені здається, що мені не 23, а 43. За цей рік сімейного життя я втратила п’ять років звичайного.
Ви запитаєте: “Як може свекруха, перебуваючи так далеко, по телефону панувати і пригнічувати?” Ще як може! У неї до цього прямо талант. Дуже хочу побачити раціональний вихід із цієї ситуації.
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.