fbpx
життєві історії
Я з корейської родини, колись мої предки осіли на Донеччині, торгували в Донецьку на ринку. Потім, після 14-го року, ми вже в Донецьку не були, а відкрили своє кафе в українському Маріуполі. Але все втратили і опинилися у рідні в Південній кореї. Тут не солодко. Виявилося, що це процвітаюча країна. Феноменальне зростання, єдиний потужний ресурс. Так от про собак

Я з корейської родини, колись мої предки осіли на Донеччині, торгували в Донецьку на ринку. Потім, після 14-го року, ми вже в Донецьку не були, а відкрили своє кафе в українському Маріуполі. Але все втратили і опинилися у рідні в Південній кореї.

Нам тут не солодко, важко звикакти до зовсім іншого світу, побуту, культури, мови…

Але є й такі особливості життя у Південній Кореї, які дивують і вражають.

Виявилося, що Південна Корея – процвітаюча країна з найпотужнішою економікою. За рівнем ВВП ця азіатська республіка, що практично не має будь-яких власних природних ресурсів, стабільно входить до 15 найбагатших країн світу.

І це при тому, що Корейська війна, припинена тільки в 1953 році, залишила Південну Корею зі зруйнованою економікою, а її ВВП на той час був нижчим, ніж у багатьох африканських країн!

Феноменальне зростання стало можливим завдяки єдиному потужному ресурсу Південної Кореї – її людям.

Корейці дивовижні люди, які насправді майже не їдять собак, зате не з чуток знають про працьовитість, турботу про ближнього та гордість за свою країну. Усе це позначається корейському способі життя.

Ті люди, хто вперше відвідали Південну Корею, дивуються місцевим порядкам, і є чому. Тут панує справжній культ здоров’я: наприклад, зуби чистять навіть в обід на робочому місці, а в автобусах розміщують м’які подушки, щоб можна було поспати та відновити сили у дорозі.

Життя корейців наповнене роботою. Працюють тут багато і старанно, навіть відпустки як такої, звичної для нас, немає. Працівник може взяти влітку хіба що відгул власним коштом, щоб з’їздити за кордон або вирішити домашні справи. Тому до щоденного відпочинку тут підходять скрупульозно. Хоч якось же треба відновлюватися!

Корейці люблять співати, і навіть у поїздах стоять кабінки для караоке. Хочеш розслабитися і розважитися після трудового тижня – просто заспівай, доки їдеш додому! Або зніми напругу, поспілкувавшись із милими рибками у спеціальних акваріумах. Занурюєш руку у воду – і отримуєш масаж разом із гарним настроєм.

У громадському транспорті поступатися місцем страшним не прийнято, адже це вважається натяком на старість і безпорадність. Та й люди похилого віку тут дуже бадьорі. А ось для жінок при надії встановлені спеціальні місця, на які ніхто не сяде, навіть у переповненому вагоні. Ось такі крайнощі.

Турботу про людей видно не лише у громадському транспорті, а й на зупинках. Взимку або просто в погану погоду місцева влада тут встановлює переносні укриття від вітру. А над пішохідними переходами чіпляють величезні парасольки – від сонця та дощу, щоб людині, яка чекає на зелений сигнал світлофора, було затишно.

У столиці Південної Кореї є навіть окремі паркування для жінок – тут більше місця, щоби красуні не мучилися з автомобілем. Та й розміщуються ці парковки таким чином, щоб легко було дістатися пункту призначення навіть на підборах.

«Парковки» окремі є і для молодих матусь, яким завжди є де поставити дитячу коляску.

А якщо подивитися на корейські громадські туалети, то тут різниця з нашими реаліями і зовсім колосальна! Вони не тільки в ідеальному стані, але часом навіть мають здвоєні кабінки – для батька і дитини.

Тут величезні чисті дзеркала, щоб виправити макіяж і навіть безкоштовні зубні щітки, щоб почистити зуби в обід. А ще встановлені монітори, які показують зайняті та вільні кабінки.

Що й казати, життя в Південній Кореї комфортне навіть для дерев. Коли ми приїхали, вони ще були дбайливо закутані на зиму.

Звичайно, можна пояснити все тим, що Південна Корея — маленька країна, де легше навести лад. Але нам здається, що все залежить від тутешніх людей – скромних, сором’язливих та працьовитих.

Але й у нас багато хорошого. І ми дуже скучаємо за Україною, адже вона нам рідніша, там наша справжня домівка, я й мої діти там народжені… От тільки повертатися нікуди.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.