Я з невеликого селища. Поступила в інститут без всякого блату, без просунутих міських родичів, яких у мене немає, а пробилася тільки завдяки наполегливій праці і терпінню.

Коли вчилася, познайомилася з хлопцем Костянтином. Костик веселий, добрий і дуже тактовний хлопець.

Тато його, був хорошою людиною і судячи з його розповідей, все хороше, що є в моєму хлопцеві, дісталося від нього, але батько не стало, Костику на той момент було шістнадцять років, а про матір він мало розповідав і то з якою то небажанням.

Після закінчення ВНЗ, ми з Костею, вирішили одружитися і він зважився, познайомити мене зі своєю мамою.

Вечір знайомства, пройшов погано. Майбутня свекруха, весь час намагалася, мене підчепити, то вилку тримаю не так, то не так ножем ріжу, а коли ми залишилися наодинці, вона прямо накинулася на мене зі звинуваченнями.

Свекруха шипіла крізь зуби, що я нахабна, сільська дівчина, окрутила її бідного синочка, простака і хочу відібрати квартиру, але вона стежить за мною і не за що не допустить нашого весілля.

Коли повернувся Костя, його мама знову стала шовковою, хоча все так же хотіла мене підчепити, а я вся червона сиділа мовчки.

Нарешті вечір закінчився і Костя пішов проводжати мене до гуртожитку, по дорозі я про все йому розповіла.

Костянтин поспішив мене заспокоїти, сказавши, що вона завжди так до незнайомих відноситься і трохи пізніше все налагодиться і навіть подружимося.

Після весілля, ми зняли, окрему квартиру, пускати не шикарні апартаменти і не близько до центру, але зате ми жили окремо від свекрухи, хоча Костя пропонував, жити у його матері, але я, все ще пам’ятаючи вечір знайомства, відмовилася на відріз.

Перші п’ять років, ми не наважувалися заводити дітей, з початок треба було вирішити питання з постійним житлом і знайти стабільну, добре оплачувану роботу.

Роботу ми знайшли, за фахом і взяли іпотеку на придбання житла.

Свекроху і тут не залишала мене в спокої. Бачачи, що вже п’ятий рік, ми живемо без дітей, роздзвонила всім, кому тільки могла, що я не можу мати дітей і мучу її синочка, Адже Костик так хоче дітей і нарікала на те, що син її, простак не може зі мною розлучитися або на худий кінець, завести коханку, щоб та народила йому дитинку.

Але я через пару пісяців народила дівчинку, тоді я думала, свекруха заспокоїться з приводу моєї здатності народжувати дітей, але не тут то було.

Коли народилася наша маленька, то була схожа тільки на мене, а подібності з Костянтином, на той момент, абсолютно не спостерігалося.

Свекруха вже чесала мовою, що дитина не від Костика і що я нагуляла дитину, де то на стороні і нібито, ми з неіснуючим коханцем, хочемо вигнати її бідного синочка з дому, коли той виплатить кредит по іпотеці.

Одного вечора, коли ми лягали спати, Костя раптом запитав, ну і коли я планую вигнати його з дому і зажити щасливим життям зі своїм коханцем.

Я стояла немов ошпарена і стала часто, часто моргати від набігли сліз на очі. Костик побачивши реакцію, на його слова, сказав що пожартував і почав сміятися, і сміявся від душі, поки я била його подушкою.

Відійшовши від сміху, чоловік сказав, що був сьогодні у матері і її подружки, давали різні поради, як вигнати дружину. Я все зрозуміла, звідки ноги ростуть і вирішила, взагалі більше не спілкуватися зі своєю свекрухою.

Але зовсім не спілкуватися з нею не вийшло. У дочки, був день народження і не запросити, бабусю було неможливо.

Відійшовши від сміху, чоловік сказав, що був сьогодні у матері і її подружки, давали різні поради, як вигнати гуляти дружину. Я все зрозуміла, звідки ноги ростуть і вирішила, взагалі більше не спілкуватися зі своєю свекрухою.

Але не спілкуватися з нею, було не можливо. У дочки був день народження і не запросити, бабусю, було не можна.

Коли всі гості вже розходилися, свекруха підійшла до мене на кухні і пошепки, щоб ніхто не чув, вона сказала, що я повинна їй ноги цілувати, за те що вона подарувала внучці подарунок, хоча внучка їй зовсім не рідна і що вона знає про мої зради і буде мовчати, якщо я сама піду від чоловіка і заберу свою дочку.

Ось тут я вже не витримала і висловила все, що накопичилося у мене на душі, за всі ці роки.

Свекруха стояла роззявивши рот, вона не очікувала від мене, такої спритності. Вона думала, що може обливати мене брудом і я їй не зможу гідно відповісти.

З того часу ми не спілкуємося, вона перестала розпускати про мене плітки, хоча, може і не перестала, але мені наплювати, головне щоб чоловік мені вірив.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!