fbpx
життєві історії
Я з цього приводу не хвилююся. Ну і що, що мені вже за п’ятдесят. Ось тільки мама з татом мені “життя не дають”. – “Що ти без дітей вартий?”

Я з цього приводу не хвилююся. Ну і що, що мені вже за п’ятдесят. Ось тільки мама з татом мені “життя не дають”. – “Що ти без дітей вартий?”

Вже дуже довго я не маю стосунків. Мені скоро буде 54 роки і я відчуваю зміни в організмі та поведінці. Живу один уже 5 років і це найбільший термін, коли я був без стосунків.

Все навколо, книги, люди, фільми, абсолютно все показує особисті стосунки людей. Якщо ти самотній, це сприймається як відхилення від норми, отже ти якось неправильно поводишся. Найчастіше це стає причиною косих поглядів чи жалю.

Нещодавно я це випробував на собі. Мені 54 роки, нема ні дітей, ні сім’ї. Відчув на собі всю гаму громадського тиску. Спочатку намагався відстояти свою думку, але потім подумав, а навіщо.

Перестав звертати увагу на докори, перестав спілкуватися з друзями. Став жити для себе, а чи не для оточуючих.

Моя молодість нічим особливим не відрізнялася. Закінчив школу. Вступив до ВНЗ на юриста, наполягли батьки. Після його закінчення одразу пішов працювати до знайомого батька. Фірма велика, і я досі з теплом згадую роботу в ній. Мене все влаштовує, все подобається.

Протягом усього життя не ставив за мету побудувати довгі стосунки та стати батьком. Тому просто уникав довгих зустрічей. Зустрічався кілька разів і потім міняв партнерку. Такий стан справ мене повністю влаштовував. Шлюб мене не цікавив. На перше місце завжди ставив амбіції та кар’єрний ріст.

Єдине, що з цього приводу дуже переживали батьки. Вони щиро не розуміли мене, але не втручалися.

Сьогодні мені майже 54 роки, жінки не було п’ять років. І мене не надто це напружує. Так, я відчуваю якісь зміни в організмі, але вони не критичні і я списую це на вік.

Іноді буває не по собі на зустрічах, де друзі мають дружини, дітей. А я самотній. Автоматично почуваєшся якимось не таким.

Після таких вечорів, я з подвоєною силою занурююсь у роботу. Більше часу приділяю хобі, а їх у мене достатньо. Батьки переживають, але не тому, що я не маю стосунків, а більше з приводу відсутності дітей.

Але я бачу інші цілі в житті, і вважаю моє призначення зовсім в іншому.

Я добрий юрист, у мене своя фірма. Як спеціаліста мене дуже цінують клієнти і я думаю, що своєю роботою я роблю світ кращим. Саме це вважаю своєю метою у житті.

А що ви думаєте з цього приводу?

Фото ілюстративне