fbpx
життєві історії
Я забігла з подружкою у великий магазин з посудом, і вже пригледіла собі хороший набір, а то вже перед гостями було соромно – все в тріщинках. Залишилося узгодити з чоловіком, і привезти додому. Перед цим у нас була запланована поїздка до свекрів. І я, через свою необережність, взяла і бовкнула про це свекрусі. – Навіть не думай! Ти що, не бачила скільки краси в моєму серванті лежить. Беріть, що хочете – не тратьте гроші! 

Я забігла з подружкою у великий магазин з посудом, і вже пригледіла собі хороший набір, а то вже перед гостями було соромно – все в тріщинках. Залишилося узгодити з чоловіком, і привезти додому. Перед цим у нас була запланована поїздка до свекрів. І я, через свою необережність, взяла і бовкнула про це свекрусі. – Навіть не думай! Ти що, не бачила скільки краси в моєму серванті лежить. Беріть, що хочете – не тратьте гроші!

Багатьом знайома картина з минулого: красиво розставлений ​​кришталевий посуд в серванті бабусь або батьків.

У моєї мами і бабусі так було. І у моїх свекрів теж. Плюс багато-багато коробок з порцеляновою чеською посудою, жодного разу не пошкодженою і не розпакованою. Все це дбайливо зберігалося протягом усього життя.

Але мова не про дбайливе зберігання, а про те, що цим всім не можна користуватися навіть через 30 років.

На нашій з чоловіком квартирі посуду було небагато. Він був з різних наборів і, десь уже з тріщинками і не тільки. Вся ця строката компанія мала досить гнітючий вигляд.

Рано чи пізно, мені, як господині, захотілося посуд оновити. Звичайно ж, все узгоджувалося з чоловіком. Але він так сильно був прив’язаний до мами, що слухав тільки її.

І ось, настає день Х – ми у них в гостях. Я з натхненням розповідаю свекрусі, який чудовий комплект тарілок я підібрала і у відповідь чую строгий голос:

“Не купуйте нічого з посуду, ні тарілок, ні чашок, ні ложок з виделками – у нас все є!”

Моє щастя від майбутньої покупки осунулося в ту ж секунду.

У них то є, навіть 2 кімнати заставлені цим, але у нас немає. Думаю, добре. Фарфор – це ж чудово, чеська ж, не сильно сучасно, але також не погано.

– Забирайте і користуйтеся – каже вона.

– Дякую, візьмемо, а то ж і, правда, на тарілках тріщини скоро будуть – відповіли їй ми.

– Тільки давайте не сьогодні, ще потрібно подивитися в якій кімнаті, і в якій коробці все це лежить – пошкодувавши про свою пропозицію, говорить свекруха.

Минув рік.

Чи варто вам писати, що нічого вони не подарували, ну хоча б на чергову річницю весілля.

Жили ми не бідно. Але мій Андрій був принциповий, мама ж сказала, що нічого купувати не треба, значить треба слухатися.

Сімейний бюджет у нас загальний, але гроші рахував чоловік. І покупки здійснювалися зі згоди Андрія. Якщо він хотів- неодмінно купувалося.

У якийсь момент мені це набридло, я взяла підробіток і заробила рівно на комплект посуду. Ні більше, ні менше. І з чистою совістю придбала його.

Як був задоволений чоловік. Тарілки, виявляється, його дуже порадували і чашки теж. І навіть блюдця до них. На радощах він розповів про це своїй мамі.

Краще б Андрій мовчав…

Ми облаштовували свій будинок, а від його мами тільки й чути було:

– Не купуйте нічого, у нас же все є!

PS Я так і не дізналася, як виглядав цей чеський фарфор. І мені все одно кому він дістався.

Фото ілюстративне – pixabay

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page