Живемо ми з Владиславом вже двароки, він пішов до мене від дружини й дочки. Ми працювали в одній сфері, так і познайомилися. Завжди ініціатива була від нього. Гарно залицявся, говорив, що давно не кохає дружину. Я повірила. Красиві, романтичні зустрічі, подоророжі, подарунки – я закохалася у влада по вуха!
Саме він і запропонував бути разом, подав на розлучення з дружиною.
Я бачила, що він дійсно мене кохає, тому не могла опиратися. Адже я любила його, і дуже.
Коли ми почали жити разом, все було, наче у казці, але через 3 місяці все якось змінилося. Я помітила, що коханий втратив до мене інтерес, зникло його захоплення мною, стали все рідшими подарунки, приємні сюрпризи. Він пропадав на роботі, приходив втомлений, не дякував за смачні вечері, не хотів прогулятися зі мною перед сном, як раніше.
І я пішла. Переїхала знову до батьків.
Але Влад не залишив мене у спокої. Продовжував мені дзвонити щодня і приділяти з новим запалом знаки уваги, приїжджав до мене з розкішними букетами, цукерками. Я його намагалася ігнорувати і приводів не давати… Але через якийсь час все ж ростанула і повернулася до нього. Ми навіть розписалися.
Щастя тривало недовго. Колишня почала шантажувати, що не буде давати доньку, якщо він лише аліменти платитиме лисі і не допомагатиме додатково. Влад знову думав лише про те, як і де побільше заробити, щоб утримувати і нас, і колишню родину, адже перша дружина не хоче працювати.
З одного боку, він говорить, що щасливий зі мною, що я даю йому все, що він хоче, чого потребує. А з іншого – я не отримую від нього того, що мені необхідно, аби радіти нашому спільному життю!
Живемо мирно, та я все більше останнім часом розумію, що це не моя людина, і хоча я, як прийнято казати, забрала чоловіка з родини, я не хочу з Владом спільним дітей, не хочу старіти разом. Я не відчуваю себе з ним щасливою! Він мені наче вже як і не потрібний. Піти і подати на розлучення поки що совість не дозволяє, але не не знаю, на скільки мене ще вистачить.
Але, щоб там хто не говорив, та в нашому випадку саме він винен, причина саме в ньому. Треба було бути вірним і не залицятися до мене, не співати про кохання. Тоді б я не пристала на все це, а він би жив щасливо чи не дуже зі своєю родиною. От як його до них повернути?
Автор: Катерина
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
