Я забула вже, як виглядають мої онуки! Вчора знову прийшла, тихенько залишила сумку з гостинцями для моєї найріднішої малечі під дверима доччиної квартири. Зітхнула, стримуючи сльози, і пішла.
За двері мені не можна, там щасливо живе моя дочка зі своїм другим чоловіком.
Моя 35-річна дочка Анжеліка вдруге заміжня. Від першого чоловіка у дочки троє дітей і від другого вже двоє. Довго розповідати і описувати всю ситуацію, але якщо коротко – Анжеліка не дає мені спілкуватися з дітьми, яких я допомагала їй ростити.
Я у всьому їм допомагала, залишила квартиру, Анжеліка і зять її продали без мене, повернулися до мене жити.
Шість років прожили у постійних конфліктах, потім розлучення. Колишньому зятю мені довелося купити житло, а дочка просто з’їхала мовчки з дому, винайняла квартиру, взяла іпотеку, купила вже свою квартиру.
Відтоді Анжеліка зі мною перестала спілкуватися. Дітей ні мені, ні їхньому батьку не дає. Ні старших онуків не бачу, ні народжених – навіть не знаю, як вони виглядають.
У квартиру до себе мене не пускає, а все що зять купував своїм дітям раніше, викидала на смітник. Новий шлюб нічого хорошого їй теж не дав, знаю, що жити Анжеліці важко, грошей не вистачає на таку велику родину.
От і думаю, звідки це? Від добрих чоловіків чи від такого життя моя дочка такою стала? Зарплати невеликі у них, житло в кредиті, на комунальні ледь вистачає мабуть. Оце щастя.
Хочу хоч чимось допомогти, дітей до школи провести, зустріти. Але немає спілкування ні з дочкою, ні з онуками, лише недобре ставлення з її сторони. Мені так здається, що дочка так і не прийняла і не простила того, що я тепер разом з її першим чоловіком.
Але це життя, всяке ж буває, всі ми люди. Я давно овдовіла, а зять перший був за Анжеліку на 15 років старший. Ми з ним щасливі, от тільки батьку не вистачає дітей, а мені – рідних онуків.
Можливо, почую тут якісь слушні поради, як знайти підхід до дочки? Всім заздалегідь дякую!
Фото авторське
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено
