fbpx

Я займаюся ремонтами квартир під ключ, в Києві. Якось зателефонувала дівчина і попросила мене приїхати і підрахувати вартість робіт по ремонту. Приїжджаю, мене зустрічає молода дівчина років 27-28. Заходжу в квартиру, мені аж погано стало від запаху і від побаченого. А на стінах були фотографії однієї гарної жінки. Я спершу не зрозумів і перепитав її. Все викинути? І фотографії теж? Вона мені відповідає: так. З посмішкою кажу їй: хоча б картину одну залиште на пам’ять про бабусю. Сказала, що мені нічого не потрібно, все на сміття

Я займаюся ремонтами квартир під ключ, в Києві. Якось зателефонувала одна дівчина і попросила мене приїхати і підрахувати вартість робіт по ремонту. Домовилися по часу і я поїхав. Приїжджаю, мене зустрічає молода дівчина років 27-28. Заходжу в квартиру, мені аж погано стало від запаху і від побаченого.

У квартирі стояв неймовірний запах сечі і не тільки. Весь дубовий паркет ще тих часів повело гвинтом.

Шпалери на стінах були в жахливому стан, засалені і в пташиному посліді.

А на стінах були фотографії однієї гарної жінки, відразу видно було, що людина була начитаною і десь викладала. Особливо мені сподобалася не великого розміру картина, де вона сиділа на розкішному кріслі в красивому платті і позувала для художника. Так само було дуже багато книг, посуду, нібито сервізів і багато чого іншого. Стали домовлятися з приводу ремонту і домовилися.

Через деякий час ми якось розговорилися, і виявилося що ця дівчина була онукою, і квартира ця була дарчою їй від бабусі.

Батьків у неї не було, була лише одна бабуся. Судячи з усього, ця “внучка” тупо залишила бабусю саму, в колі кішок і собак. Квартира трикімнатна, з великим коридором і з високими стелями. Питаю її з приводу речей, вона мені відповідає, все викидати! Я спершу не зрозумів і перепитав її. Все викинути? І фотографії теж? Вона мені відповідає: так. З посмішкою кажу їй: хоча б картину одну залиште на пам’ять про бабусю. Сказала, що мені нічого не потрібно, все на сміття.

Я постояв хвилинку-дві, відвівши погляд на картину бабусі, і відповів замовниці, що я відмовляюся від цієї роботи. Вона запитує мене, мовляв, чому? Я їй і пояснив, що совість не дозволяє, та й з такими людьми немає бажання співпрацювати. Ну і розвернувся і пішов.

Шкода, звичайно, що люди ставляться один до одного так холоднокровно і безжально. Любіть рідних і близьких, не дивлячись ні на що і ні на кого, не кидайте їх! Адже настане день, коли нам всім доведеться відповідати перед Всевишнім Творцем!

Миру і щастя всім!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. суворо заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page