fbpx

Я заміжня, у нас з чоловіком підростає донечка. Відразу обмовлюся: у чоловіка нормальні відносини з моїми батьками. Звичайно, не ідеальні, але цілком собі непогані. Після весілля я запропонувала Льоші називати їх «мама» і «тато», але чоловік категорично відмовився. Зимою ми святкували донечці три роки, а чоловік запитав у моєї мами: “Тітко Зою, навіщо ви приїхали?”

Зимою ми святкували донечці три роки, а чоловік запитав у моєї мами: “Тітко Зою, навіщо ви приїхали?”

***

Я заміжня, у нас з чоловіком підростає донечка. Відразу обмовлюся: у чоловіка нормальні відносини з моїми батьками. Звичайно, не ідеальні, але цілком собі непогані.

Думаю, важливу роль в цьому відіграє те, що живемо ми окремо, більш того, в різних містах. І це щастя, інакше металася б я між двох вогнів.

Після весілля я запропонувала Льоші називати їх «мама» і «тато», але чоловік категорично відмовився. Ні, так ні, не біда.

Однак взимку стався дуже неприємний епізод. У Веронічки був День народження, три роки їй виповнилося.

У мами сталася якраз нежить, і практично з порога вона попросила гарячий чай з малиною і жарознижуюче.

За її словами, нездужання вона відчула з ранку, але списала його на безсонну ніч. Їхали вони з татом до нас 3 години і самопочуття продовжувало погіршуватися. Але мама вперто це заперечувала, сказала, що переохолодилася напередодні, коли вони з батьком каталися на лижах.

Залишок дня вона провела в ліжку, вийшовши до святкового столу лише на пів години.

Наступного ранку їй стало краще і через пару днів вони поїхали назад.

У веронічки майже одразу – з носа струмок, кашель. Приємного мало, але мені не звикати, дитина є дитина.

Але Льоша дуже переживав за неї і злився на тещу: навіщо, мовляв, хворій їхати до дитини?

Логічні доводи на нього діяли мало і ми посварилися.

Коли я ввечері зробила черговий дзвінок батькам, щоб розповісти про донькине самопочуття, він підійшов і нарочито голосно, наче сам собі сказав: «Тітко Зою, навіщо ви взагалі приїхали? Вдома не сиділося?»

В той момент я впала в ступор і поспішила закінчити розмову. Мама зробила вигляд, що нічого не чула.

Ображалася я на чоловіка довго. Свою провину він так і не визнав… Ось і хто з нас правий? Чи справді мамі не варто було їхати на День народження онучки?..

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

You cannot copy content of this page