Три місяці тому я дізналася про найбільшу зраду в моєму житті. Це зробила найближча людина, той, був моїм єдиним чоловіком.
У мого чоловіка Георгія, як виявилося, постійно були інші. До того ж, на свої амурні пригоди він витрачав дуже великі суми грошей, відриваючи їх від нашої сім’ї.
Наша зустріч з Георгієм відбулася двадцять шість років тому. Через рік ми одружилися. Потім народився син Володимир. Йому зараз двадцять чотири роки.
Ми з Жорою познайомилися в кримському пансіонаті. Я там підробляла адміністратором в літній період. Георгій мені відразу ж сподобався: високий, красивий, з палаючим поглядом і прекрасними манерами. За таким чоловіком хочеться йти по п’ятах!
Жора приїхав тоді відпочивати разом зі своєю дівчиною Оксаною. Вона була дуже непростою і це було видно неозброєним поглядом. Хижа і хитра… Але я особливо не переймалася з цього приводу. До Георгія я ставилася, як до друга і виконувала всі його прохання щодо відпочинку. Оксана в мені конкурентки не бачила, тому ніяких конфліктів у нас з нею не виникало.
Коли відпустка у них закінчувалася, ми обмінялися телефонами і домовилися зустрітися в Києві, куди я планувала поїхати на курси. Георгій дуже підтримував мою ідею і всіляко нагадував, щоб я не забувала про нього і Оксану.
Яке ж моє здивування було тоді, коли він через тиждень сам мене набрав і поцікавився, коли я нарешті завітаю до столиці. Мені було приємно: така увага, але я і на той момент ще не розуміла її сенс. Тоді Ігор ніби між іншим сказав, що він розбігся з Оксаною. Вона виявилася дуже нещирою людиною, зрадила його з його другом. Словом, я тоді повірила у цю неправду.
Коли я приїхала в Київ, Георгій одразу примчав на всіх парах. Залицявся дуже красиво і оригінально. Я була у захваті від такої уваги. До Георгія у мене не було чоловіків і серйозних почуттів. До цього я зустрічалася, крутила романи, але такий важливий крок був для мене дуже відповідальним. Після нього, за законом Всесвіту, який я сама собі намріяла, мало бути весілля.
Жора познайомив мене з батьками і через деякий час запропонував одружитися. Для мене, провінційної дівчини, яка виросла на класичних романах про кохання, ці стосунки здавалися справжньою казкою. Дуже правильною і продуманою.
Мене трохи насторожувало, що Георгій ніколи не говорив мені про кохання. Він усім розповідав, яка я чиста, правильна, красива і серйозна. Але про кохання не йшлося. Та я думала, що він просто не хоче про це говорити вголос, що наші почуття – це лише наше з ним. Потім у нас народився син і я перестала звертати на цей нюанс увагу.
Гроші в нашій родині завжди водилися. Ми рідко сварилися, завжди підтримували одне одного. Перші ластівочки заспівали тоді, коли чоловік почав налагоджувати бізнес в столиці. Він дуже багато працював, часто листувався з кимось у ноутбуці, коли був удома.
Я дуже сумувала і намагалася привернути увагу чоловіка до себе. Але все частіше Георгій був злий і засмучений. Тільки під час листування у нього радісно загоралися очі. І мене це дуже засмучувало, але я старалася приховати свої переживання.
А потім я потрапила в лікарню. Чоловік часто приїжджав до мене, але не затримувався надовго. Після виписки він накрив стіл, задарував мене квітами і подарунками. Потім ми поїхали відпочивати. Я була на сьомому небі від щастя. Здавалося, все повернулося на круги своя.
Невдовзі чоловік почав розвивати ще один напрямок в бізнесі. За цей час він дуже здружився з Іваном Васильовичем. Той був доброю і відповідальною людиною, працював на фірмі чоловіка головним бухгалтером.
Жора часто затримувався на роботі, але завжди його «страхував» Іван Васильович. Я взагалі не переживала з цього приводу. Незабаром бухгалтер «підсадив» мого благовірного на риболовлю. Тепер вони разом коротали вихідні за вудками і спінінгами. Кожна поїздка на риболовлю закінчувалася щедрим уловом. І начебто не мала я особливо переживати з цього приводу, адже їхав Жора з мужиками, але мене трохи бентежив той факт, що під старенькі камуфляжні речі він одягав фірмову білизну. Та й збирався він як на побачення, а не риболовлю…
І ось наближався наш ювілей – двадцять років спільного життя. Я замовила ресторан, запросила всіх наших рідних і близьких. Адже це було таке бажане свято для нас двох.
Але за кілька днів до ювілею я отримала бандероль.
У ній я знайшла розповідь про всі зради мого чоловіка, підкріплені різними знимками з його пасіями. Там навіть була відеозйомка… В команду його численних подруг потрапила колишня дівчина Оксана, секретарка, яка завжди здавалася мені порядною дівчиною, сусідка по сходовому майданчику і ще безліч дамочок по всій країні…
Зробив мені такий щедрий подарунок Іван Васильович. Як виявилося, він давно за мною спостерігав і все не міг зрозуміти, як мій благовірний міг стільки років брехати такій жінці, як я.
Але про це я дізналася пізніше. Усвідомивши все, що відбувається я просто втратила свідомість і прокинулася лише у лікарні. Через два місяці після виписки я тихенько з Георгієм розлучилася. Не знаю, як жити далі. Душа болить і досі… Але мене підтримують син і… Іван. Що робити з його турботою і увагою, я поки що не зрозуміла.
Передрук без посилання на Ibilingua.com заборонено
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
