Мамі 76 років, вона вже 20 років живе сама, тата не стало. Заміж вона більше так і не вийшла, але останні роки зустрічається з чоловіком, близьким їй по віку.
Він кілька днів може пожити у неї, а потім на два-три тижні їде до себе додому. Говорить, що проживає з родиною дочки, дуже прив’язаний до онуків, тому не переїздить повністю. Так мені, принамні пояснбвала мама, але мені було все одно, головне – щоб це їх обох влаштовувало.
Сама я після розлучення з чоловіком мешкаю з дочкою в однокімнатній квартирі. Дочка саме збирається заміж, житло молодята будуть винаймати, бо жити їм більше ніде.
Я запропонувала мамі переїхати до мене, а її квартиру віддати онучці і майбутньому зятю. Та вона категорично відмовила, сказала, що звикла жити одна. Але це ж звичайний егоїзм, ну як так можна!
Виходить, що я житиму сама в однокімнатній квартирі, мама, теж сама, в такій самій, а молоде подружжя, яке до того ж вже чекає на поповнення, змушене платити за зйомне житло.
Я подзвонила мамі і поставила її перед фактом: подобається їй чи ні, а я переїжджаю до неї, тому що я там прописана і половина квартири за законом належить мені. І мені, навідміну від неї, моя дочка небайдужа.
І ось вже два місяці ми живемо разом. Ми не спілкуємося, не розмовляємо, вона не дзвонить онучці, хоча до цього в них були прекрасні відносини. Мені дуже важко в такій атмосфері, але іншого виходу немає.
Вчора я попередила матір, що якщо й надалі вона буде так поводитися, я продам квартиру або винайму житло, але тоді ні на мене, ні на онучку нехай не розраховує.
Це сьогодні вона ще на роботу ходить і коханця має, але ніхто не знає, що буде завтра.
Та й маю я підозру, що є в нього дружина, тому й не переїжджає. Бачу, і мама про це здогадується…
Олена К.
Фото – psychologies.ru
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
