– …Я зараз кожну копійку економлю! – розповідає тридцятирічна Дарина. – Хочу сина в липні на море відправити. Вже ось-ось треба квитки на поїзд брати, житло оплачувати. У четвер приходять аліменти від колишнього, а там сума значно менша за звичайну! Як так? Дзвоню. А він мені, такий – а ти що, забула, що на початку місяця дитині зуби лікувала, просила грошей? Він, виявляється, відняв цю суму з аліментів! Люблячий тато! Я ось думаю, ну як можна бути таким?
– А ви платно лікуєте зуби?
– Ну так. Хотіли спочатку зробити в нашій дитячій поліклініці, безкоштовно, а лікар каже – треба світлочутливу пломбу ставити, щоб було красиво. У нашій стоматології таких матеріалів немає, довелося робити за гроші. Колишній, звичайно, без захвату це все сприйняв, бурчав, але необхідну суму перевів. А тепер ось, виявляється, це було «в борг»! Я просто в люті, як так можна?
…Даша розлучилася недавно, менше року тому, тепер самостійно виховує восьмирічного сина.
Колишній чоловік сина дуже любить і звичайно, батьком бути після розлучення він не перестав. Але зараз займатися вихованням йому не хочеться колись. У нього нова сім’я – дружина і недавно народилася дочка.
На горизонті у сина тато поки не з’являється, але дзвонить регулярно і обіцяє «як тільки, так відразу» взяти сина погуляти, зводити в музей і в театр, а не те так і відвезти в похід, на риболовлю на пару днів.
Даша спочатку переживала – яка риболовля, куди, де, хто там ще буде. Але тепер вже зрозуміла, що ці обіцянки, мабуть, потрібно ділити на тридцять три і в найближчому майбутньому до риболовлі справа дійде навряд чи.
Батько навіть в день народження сина заскочив рівно на п’ять хвилин, подарував подарунок, потиснув руку.
Втім, до честі колишнього чоловіка треба сказати, що фінансові обов’язки він виконує акуратно. Аліменти платить з першого дня, не по суду, а по совісті, без нагадувань і проблем. Причому, дає хороші гроші.
– Тобі взагалі гріх скаржитися! – каже Даші подруга. – У нас на роботі жінка на двох дітей отримує від колишнього чоловіка копійки! Та ще й ці гроші нерегулярно! А в тебе хороші аліменти. На дитину цілком достатньо.
– Ну чому потрібно рівнятися на таких, яким діти не потрібні? – обурюється Даша. – Так, на тлі багатьох наш – герой. Син росте з ключем на шиї, один йде, приходить, уроки робить якось – тато ні про що не переживає! Дитина прохворів всю весну, треба йому якось імунітет зміцнювати за літо, це теж моя печаль, не татова! А тепер ось ще, виявляється і лікування теж на мені!
– Послухай, але його теж можна зрозуміти. У нього зараз теж з грошима туго. Тільки, що дитина народилася, дружина в декреті… У тебе є заздалегідь відомий бюджет на дитину – ось і розподіляй, щоб вистачало на все. Роби запас на непередбачені витрати, сама знаєш, вони завжди будуть – то одне, то інше. Те зуби, то кросівки раптово малі, то на екскурсію клас зібрався… Грубо кажучи, ти сама винна, що у тебе немає. І бігати, трохи що, до колишнього за додатковими грошима – не дуже правильно…
А як вважаєте ви, раптові додаткові витрати на дитину: захворів, поставити брекети, найняти репетитора, відправити в табір або на курси – батько, який сплачує аліменти, забезпечувати не зобов’язаний?
Може, звичайно, взяти участь добровільно. І в цьому випадку він взагалі герой.
А так це турбота батьків, з яким дитина живе основний час – розподілити аліменти так, щоб вистачало на все. Так живуть у нас все люди, які не олігархи – за коштами.
Або, може, права Дарина? Справжній чоловік повинен дитини забезпечити і це нормально, дзвонити і просити грошей у батька, якщо вони дійсно потрібні на сина? І це відмовка, що у батька інша сім’я: завів дітей, нехай думає, як дістати грошей?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
