Ми з чоловіком самі з села Київської області, в селі виросли наші діти, Оля й Роман.
Старша дочка давно за кордоном осіла, поїхала працювати, вийшла там заміж і лишилася. А молодший Рома навчався в столиці та теж там зустрів дівчину, одружився, купили вони згодом з Аурікою, невісткою, двокімнатну квартиру.
У 55 років я овдовіла, жила сама, діти й онуки в гості приїздили. Працювала, потім вийшла на пенсію. Так багато, як це було з чоловіком, городу вже не садила, почала берегти себе трохи.
Коли все це почалося, син майже одразу по мене приїхав і забрав до них у місто, виділили вони мені меншу спальню в своїй квартирі.
Я вже 8 місяців живу з невісткою й двома онуками у їхній квартирі в Києві. Моє село, розташоване в області, хоч і звільнене, але умов там нормальних досі немає.
А Роман наш служить, його мобілізували. Молимося за нього, чекаємо, дома за цей час був лічені рази.
І ось учора сталася дуже прикра історія, я досі у сльозах.
Ми знали, що у вівторок зранку приїде на кілька днів Роман, не бачили його чотири місяці.
Я прокинулася дуже рано вчора, з самого ранку – за готування. Поки невістка на роботі була, я і котлеток, і голубців Романових улюблених приготувала, борщик зварила на реберцях, картоплю стушкувала з качкою, шарлотку спекла.
І ось десь о 15 дня приїхав Роман! Як я обіймала й цілувала свою дитину!
А він лиш борщику трохи поїв і помчав по Ауріку на роботу, а мене попросив з онуками побути. Як потім виявилося, він невістку з роботи забрав, вони в ресторан сходили.
Я думала, що коли повернуться додому, ми нормально по-родинному затишно повечеряємо моїми приготованими смаколиками, а вони суші замовили і ні до чого, що я наготувала, навіть не торкнулися!
Так прикро мені ще ніколи не було. Вони й мене запросили за стіл, але я не люблю ті суші, а по-друге, я ледве стримувала сльози, тому швидко вийшла з-за столу і пішла відпочивати до себе в спальню.
Син в слід мені, правда, сказав, що, мовляв, мамо, твої страви тепер цілий тиждень їсти будемо!
Мені від того легше не стало, проплакала всю ніч. Син сьогодні допитувався, чому я сумна. Але я нічого не відповіла, не хочу, щоб і він засмутився.
Але я вважаю, що вони поступили дуже непорядно по відношенню до мене і моїх старань.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com
