fbpx

Я зарозуміла і задираю носа, але я знаю, чого я варта. Це набагато краще, ніж бути сірою мишею в заповненій маршрутці і їздити цим “ароматним” бусиком щодня на роботу. У 20 років я переїхала з батьківського дому. Мені купили квартирку в новобудові в хорошому районі Києва. Не дуже велику, але мені вистачає. З ремонтом, гарною сантехнікою, а головне – у дуже мальовничому районі – на Оболоні. Моя квартира – це моє місце сили, вікна виходять на Дніпро. Мій наречений мусить придбати нам будинок або двоповерхову квартиру. Я не проти, якщо це буде заможний папік, бо з однолітків моїх просто нічого взяти – вони ще нічого не досягли. І ось познайомилася з одним. Він, напевно, навіть як друг – чудовий», – так думала я до того моменту, поки працівник закладу не приніс нам рахунок. Вітя з задоволеною усмішкою подивився на мене і передав чек мені

Я маю прекрасну освіту і батьки виростили мене самодостатньою і впевненою в собі людиною. Навчили бути амбітною. Багато хто може сказати, що я зарозуміла і задираю носа, але я знаю, чого я варта. Це набагато краще, ніж бути сірою мишею в заповненій маршрутці і їздити цим “ароматним” бусиком щодня на роботу.

У 20 років я переїхала з батьківського дому. Мені купили квартирку в новобудові в хорошому районі Києва. Не дуже велику, але мені вистачає. З ремонтом, гарною сантехнікою, а головне – у дуже мальовничому районі – на Оболоні. Моя квартира – це моє місце сили, вікна виходять на Дніпро.

Якщо мій майбутній чоловік не придбає нам приватного будинку, то я хочу жити у своєму теперішньому районі. Але в більшій квартирі, звичайно. І непогано б, якщо вона буде на два поверхи. Мені подобається таке планування.

Але сучасні чоловіки, на жаль, не дотягують мого рівня. Це не я вигадала, всі ви добре знаєте, про що я говорю. З моїх однолітків вибирати не доводиться. Вони ще не нагулялися та не заробили грошей. На роботі вони не мають досвіду й хороших посад. У стосунках так самі не знають, чого хочуть. І що таке амбітність їм невідомо.

А ще сучасні хлопчики мають нову «фішку»: звинувачувати весь жіночий рід у своїх невдачах. Мовляв, ми, жінки, зовсім не хочемо працювати, а лише вимагаємо грошей, нових подарунків та всіляких розкошей.

Хто б розповів цим хлопчикам, чому сучасна жінка нарешті змогла підвести голову. Адже раніше вона не мала навіть права голосу, а лише можливість вийти заміж, народжувати дітей та займатися домашніми справами. А потім ще питають, куди поділися жінки-вчені минулого? Та вони кашу варять своєму чоловікові-роботязі щоб він був задоволений.

Отже, я почала більше звертати уваги на старших чоловіків. Не старих, звісно. Але сорокарічні красені часто вміють зачаровувати своєю чоловічою брутальністю та розумом. В такому віці вони вже чолось досягли, мають досвід. Я говорю тільки про неодружених або розлучених.

Мене цікавить сім’я і майбутнє. Тому у мого чоловіка не має бути дружини, боргів, дітей від минулого шлюбу та надії на те, що я колись стану домогосподаркою. Це моя програма-мінімум. Але, на жаль, іноді трапляються невдачі. І мені не соромно про це розповісти.

Недавно познайомилися з Віктором. Досить солідний чоловік, спортивний. Одягнутий добре і про роботу не соромиться розповідати. Мене у ньому все влаштувало. Довго спілкуватися ні про що у соціальних мережах я не люблю. Смішних жартів в Інтернеті повно, а банальності ще більше. Це не до мене.

Віктор це ніби відчув і запросив мене до одного затишного кафе, попити чаю із солодощами. Я взагалі стежу за фігурою. Але в таких випадках у нас з нею домовленість: вона не гладшає, а я зобов’язуюсь купувати і їсти більше овочів. І поки що все працює.

Зізнатися, перша частина вечора пройшла навіть нічого так. Чи то у них у кафе кухар змінився, чи то мій супутник так на мене вплинув, але частування мені дуже сподобалися. Та й розмова була цікавою. Після неї Віктор подивився на годинник і запропонував мені почати збиратися. Він сам сплатив рахунок і був дуже милий.

А мені так не хотілося сидіти вдома, що я запропонувала своїй йому продовжити вечір десь ще. Наприклад, зайти до караоке бару – там і кальян є, і їжу можна замовити. І поспілкуватися.

З усмішкою на обличчі Вітя швидко погодився. Мені сподобалося те, що його не треба було умовляти. Так і має бути, коли твій чоловік лідер і знає, що таке амбітність. Починалася друга половина вечора і вона мені сподобалася навіть більше ніж перша. Ми співали якісь пісні, пили багато смачного та міцного, наїлися та багато сміялися.

«Навіть якщо нас у майбутньому нічого і не вийде, я була рада знайомству з цією людиною. Він, напевно, навіть як друг – чудовий», – так думала я до того моменту, поки працівник закладу не приніс нам рахунок. Вітя з задоволеною усмішкою подивився на мене і передав чек мені, тим часом відволікаючись на куплет нової замовленої пісні.

Як ви зрозуміли, розраховуватись він навіть і не думав. Аферист? Працівник караоке під прикриттям? Ні, просто мій супутник, виявляється, багато мандрував раніше. Особливо по Європі. А в Європі, як виявилося, платить за рахунком той, хто запросив, тобто став ініціатором зустрічі.

Відповідно, за чай з тістечками платив він, а за все те, що ми наїли, напили і наспівали потім – уже я. Після наростаючої паузи та мого фірмового «розчарованого» погляду у бік Віті (на який він ніяк не відреагував), я зрозуміла, що потрапила у неприємну ситуацію. Дякую батькам, що вони поповнюють мені картку про всяк випадок. Довелося розщедритися.

Звичайно, це було наше перше та останнє побачення. Більше з такою людиною я ніколи ніяких справ не матиму. Але тут важливе інше. Справді, у Європі та Америці чоловіки платять у кафе самі за себе. Так у них заведено і обговорювати це не має сенсу.

Але ж у нас не США. Тут так не можна, я вважаю. Ми ж не беремо з чоловіків грошей за те, що витрачаємо свій час на їх порожні залицяння і за те, що звертаємо на них свою увагу. А варто було б.

Тож наступного разу, готуючись до побачення з новим чоловіком, просто задумайся, а чи треба воно. Хто тобі оплатить твій новий манікюр, макіяж та таксі бізнес-класу? Ніхто?

Так, може, краще посидіти вдома і нарешті подивитися той новий серіал, який усі хвалять. А чоловік нехай посидить і подумає, чи вартий його букет м’ятих троянд того, щоб ти звернула на нього свою увагу. Я тепер думаю саме так.

Фото – авторське.

Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.

You cannot copy content of this page