Я застерігала сина: перш, ніж брати заміж жінку з чужою дитиною, потрібно було сто разів подумати. Так я говорила синові, але у нього ж любов! А я тепер – розсьорбуй.
Молодший син одружився на жінці з позашлюбною дитиною. Ми матеріально молодим не допомагаємо, нехай все самі заробляють. Син із сім’єю знімає квартиру недалеко від нас. Дружина його народила нам онука і сидить вдома в декреті. У вихідні просять мене посидіти з обома дітьми, мовляв, вони з сином втомлюються і хочуть побути удвох. Я не проти. З рідним онуком, завжди будь ласка, а от чужа дитина мені не потрібна. Навіщо мені її дитина позашлюбна?
Невістка почала мене шантажувати, мовляв, беріть обох дітей, а то і рідного онука не дам бачити. Слухайте, у мене і своїх онуків п’ятеро! Ну, ні так ні. Я такого не люблю і не піддаюся, хоча онука люблю і спілкуватися хочу.
Невістка звернулася до моєї іншої невістки, дружини старшого сина, мовляв, давай разом ультиматум свекрусі: зовсім онуків не давати. Нікуди вона не дінеться, скучити за дітьми. Дружина старшого сина навідріз відмовилася і все розповіла моїй дочці А дочка – мені. Але я мовчу.
Невістка доросла людина, і сама повинна розуміти, кому і що можна говорити, а кому ні. Зверталася невістка за допомогою і до моєї дочки (зовсім не розумна, як на мене), щоб допомогла впливати на мене або побути недільною нянею самій.
Донька не проти няньчити, але тільки свого рідного племінника, і то не часто і не довго, у неї і своїх двоє дітей. Чужу дитину приводити в свій будинок, сім’ю та до своїх дітей вона теж не хоче. Невістку такий варіант знову не влаштовує.
Прийшла вона в суботу з дітьми і влаштувала сцену, волала до совісті і жалості. Розповідала, що діти один одному брат і сестра і їх не можна розлучати, аж сльозу пустила. Але мені все одно на її сльози й дорікання.
Я тут до чого? Сама народила, сама і виховуй. Я ж не винна, що у дівчинки немає ні тата, ні інших бабусі з дідусем. Батьки невістки теж не хочуть приймати цю дівчинку. Вони свого часу попереджали, що дитину, народжену поза шлюбом, не приймуть. Так хто ж їй винен, що вона слухати не захотіла і по-своєму зробила?
Сама накоїла, сама і розсьорбуй. Таке я і синові сказала. І що ж за дочка у неї, якщо мати усіма способами намагається сплавити її до чужих людей?
Ось я і дала пораду невістці: «Чимі наводити смуту в родині – краще піди до психолога і розберися, що у тебе за ставлення до своєї дочки. Може, все-таки, щось в тобі не так?». Ніна образилася і наговорила грубощів.
Мене її образи не цікавлять, але ось внука і сина шкода. Адже попереджала сина! Тепер чекаю, коли з невістки пиха спаде. Мені чужі діти не потрібні, мені і своїх достатньо. Як все це пояснити їй?
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
