Мені дуже важко про це все писати, але треба виговоритися й попросили поради. Звуть мене Олена Миколаївна, живу в Кропивницькому. У мене двоє дітей син і дочка. Тобто тепер лише донечка… Таміла 13 років тому виїхали в Нідерланди, там і живе.
Син ж створив родину, тут, в рідному місці, у них з дружиною народилися двоє діток. Я завжди допомагала невістці з дітьми, коли вона просила, але особливо в їхнє життя ніколи не втручалася. Я з тих свекрух, які розуміють, що у молодих своє життя, свої турботи й інтереси. Я розлучена давно, ще працюю, у мене є власні інтереси і захоплення.
Син мав хорошу роботу, невістка теж працює віддалено в відомій корпорації і отримує непогані гроші, на скільки я знаю. Що ще гарно – на оренду чи купівлю житла дітям не довелося витрачати, бо я на весілля віддала їм квартиру моєї мами. Хорошу, двокімнатну. Діти самі там зробили гарний сучасний ремонт, жили собі щасливо.
Але все змінило вторгнення. Сина мобілізували захищати Україну і він пів року тому віддав своє життя за нашу батьківщину. Я ніколи від цього не оговтаюся, це біль на все життя. Та я змушую себе жити, бо син про це просив, коли я сиділа біля нього в шпиталі, а він був у дуже тяжкому стані.
Ми всі надіялися на диво, але дива не сталося. Тоді ж син попросив мене скласти заповіт на його дружину, аби діти були забезпечені житлом. і я виконала одразу ж його бажання.
Але завтра я терміново біжу до нотаріуса, аби змінити заповіт! Так, я порушую обіцянку полеглого за Україну сина, але маю дуже вагомі причини! Розумієте, моя невістка веде зовсім неприйнятний для вдови спосіб життя!
Наталя не давно купила машину, їздить з дітьми по всій Україні до родичів і друзів, відпочивати. А це вже зовсім неприпустиме втнула! Ще півроку не минуло, а вона у ці вихідні скакати на весілля побігла! Та ще й соц мережі сувої виставила світлини.
Якось я розмовляла з Наталкою і намагалася їй пояснити, що вона себе веде дуже непідходяще, що мені це дуже неприємно. Але вона каже, що інакше поїде дахом, що дітям щаслива мама треба, але як так можна – я все одно не розумію! Так і мужика чого доброго приведе!
А вчора спонтанно до невістки зайшла – так взагалі очам не повірила і дар мови втратила! Вона займається йогою вдома з персональною тренеркою! Гроші нікуди дівати? Хоче бути красивою, щоб скоріше заміну сину знайти???
Ось тоді я й прийняла це рішення, домовилася на завтра про візит до нотаріуса. Зміню заповіт. Тобто анулюю. Нехай квартира поки на мені й лишається. якщо Наталка в неї чужого чоловіка приведе – вкажу на двері, якщо ні – перепишу в майбутньому порівну на онуків. Як вважаєте, я права?
Автор – Олена К.
Фото – авторське, ілюстративне.
Передрук без посилання на ibilingua.com заборонено.
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди