10 років тому я виїхала в Італію до сестри, а коли місяць тому поверталася додому з купою подарунків й гостинців для сина й Оксани, втратила валізу. Але про все по порядку.
Невістка від самого початку постійно дошкуляє мені своїми докорами з приводу подарунків. Каже, я люблю дочку більше за сина. І дбаю про неї теж більше.
Але хочу сказати одразу, що хоч у мене й двоє дітей, і я люблю їх однаково. І ось на старості років отримала собі ще одну родичку, від якої тільки проблеми. Навіть не знаю, як із цим боротися.
Ми з чоловіком виховали своїх дітей так, як нам здавалося правильним. Не тримали їх у їжакових рукавицях, але й не балували даремно. На жаль, мені не довелося побути з дітьми у їхньому юному віці стільки, скільки самій хотілося б.
Справа в тому, що ще 10 років тому я прийняла рішення виїхати на заробітки в іншу країну, щоб допомогти нашій родині фінансово та взагалі подивитися, як там люди живуть.
З того часу вихованням сина та дочки займався чоловік. Але, ясна річ, під моїм чуйним керівництвом. Ми часто зідзвонювалися, я довго могла говорити з дітьми, навіть незважаючи на те, що сама була за тисячі кілометрів від них. І ще раз на рік я приїжджала на місяць і ми проводили цей час разом.
Мені вдалося зібрати якісь гроші, але я добре розуміла, що припадати пилом під подушкою вони не повинні – гроші мають приносити гроші.
Ну а тим часом діти підросли і почали жити кожен своїм життям. Першою вийшла заміж і створила власну родину дочка Ірина. І їй у подарунок на весілля ми подарували гроші, щоб молода сім’я змогла зробити перший та найбільший внесок за іпотеку. Вважаю, це добрий старт для міцного шлюбу.
Дочка була дуже щаслива, все дякувала нам із чоловіком. Навіть зять і той був зворушений і вдячний. Я навіть не пам’ятаю, що подарували батьки нареченого, якщо чесно. На мою думку, якщо є можливість – допоможи. Ну, а якщо ні, то теж нічого такого.
Другим одружився син Максим. Я не надто багато спілкувалася з майбутньою невісткою Оксаною, і, мабуть, дарма. Сама вона маленька, худенька. Але, Господи, скільки ж у ній злості та негативу у цій людині. Звісно, коли треба, вона посміхається.
Але навіть син згоден зі мною, що його обраниця має важкий характер. Мабуть, вона підкуповує його своєю тендітністю та милим виглядом, як ці кишенькові собачки, які постійно гарчать і тремтять, хоч важать як кошенята.
Так чи інакше, взаємини у нас із Оксаною не заладилися з самого початку. На їхнє весілля я теж дарувала гроші. Але син вирішив, що вони підуть не на вирішення житлового питання, а на покупку автомобіля.
На даний момент Максим з Оксаною винаймають квартиру у передмісті. Так їм зручніше, адже дорога на роботу займає лічені хвилини в обох. Але що робити, коли треба з’їздити до центру у справах?
Знову ж таки у них своя сім’я, і рішення приймати їм. Але моя невістка вирішила, що це я надоумила сина брати машину. А вона взагалі хотіла витратити ці гроші на ідеальний відпочинок. Це, на мій погляд, вкладення ще більш нераціональне, ніж машина.
Я вважаю, що у нас у будь-яку точку міста можна доїхати і автобусом. Але це я, а не молоде покоління, що я взагалі розумію у сучасному світі?
Але ось вже місяць, як я повернулася додому на батьківщину, зовсім. Звичайно, без подарунків я приїхати не могла. Довго думала, що подарувати сім’ї. Набрала цілу гору сумок із презентами. Не обділила увагою нікого: для всіх постаралася.
Але підвела служба доставки, і одна із сумок була втрачена, загубилася. У мене навіть чек зберігся. І чия сумка не приїхала додому, як гадаєте? Звичайно ж, із подарунками синові та невістці! Це ж треба було!
Було дуже незручно виправдовуватися перед ними, але я що могла вдіяти? Максим, звичайно, тільки посміхнувся і підбадьорив мене. Сказав, що це йому треба мені баули із презентами носити.
Але невістка надула ніздрі і тільки промовчала. Ми, як належить, відзначили мій приїзд і чудово посиділи родиною, друзями. Всі раді були мене бачити, нарешті разом через стільки років! Наче все вляглося і всі були задоволені.
А буквально вчора я дізналася від іншої своєї родички, що Оксана ходить і розповідає кожному зустрічному, що я спеціально нічого їм не привезла, щоби більше вистачило грошей на подарунки дочці. Ну, ви уявляєте, що це за характер? От нема чого було мені робити, тільки спеціально не везти їм подарунки!
Взагалі не розумію, що мені робити з дружиною сина. Якщо вона так і далі продовжить вигадувати про мене всілякі нісенітниці, це ж і онуки до мене так ставитися будуть. Повірте, я знаю таку породу жінок. Мстиві та вічно злі.
А чому? Та хто його розбере? Тішить лише, що сина вона справді любить. Це добре, для шлюбу таке кохання корисне. Але що робити мені?
І ще. Ніколи про це не думала, але недавно саме спало на думку і не можу позбутися цих думок. Мій чоловік для невістки – немов другий тато. Вона його любить та поважає. Ставиться принаймні дуже людяно і з повагою.
Щоб ви розуміли, чоловік мій навіть шоколадки їй за весь час не подарував. Він, звичайно, мовчазний і не йде на конфронтацію, але це я, по суті, забезпечила їм машину. Свекруха, а не свекор!
Як так виходить, що до мого чоловіка у неї претензій немає, а до мене – цілий оберемок? Я не вважаю себе поганою чи конфліктною людиною. Наприклад, до зятя у мене найсвітліші почуття, він чудовий чоловік для моєї дочки і сім’янин гарний.
То чому це дрібне непорозуміння – невістка тобто – так негативно до мене налаштована? І, головне, як налаштувати її на нормальний лад і шанобливе ставлення до мене? Адже я мама її чоловіка. Слово честі, проблема виникла на рівному місці, а як її вирішити – не уявляю. Може, хтось порадить, що робити?
Буду всім вдячна! Мирного неба!
Передрук без посилання заборонено.
Фото ілюстративне, авторське.
