Я переписала свою квартиру колишній невістці, маючи двох синів. Свого рішення я не поміняла навіть після того, як старший син приїхав до мене з Чехії і став показувати, як сильно він мене любить.
Ми з чоловіком виховали двох синів, але я не знаю в який час вони стали такі черстві.
Мені 67 років. Я на пенсії. У будинку, який ми будували разом з чоловіком я живу одна-однісінька.
Чоловіка мого п’ять років тому не стало.
Я дуже важко пережила цю втрату. На прощальну церемонію навіть наші сини приїхали, незважаючи, що вже давно живуть і працюють один в Чехії, а другий в Голландії.
В нас з чоловіком великий двоповерховий будиночок в селі. Ми старалися для дітей, але як вияснилось, не заслуговують вони на такий подарунок.
Старший син одружився, коли йому було 26 років. Здавало б ся, дорослий чоловік, який має голову на плечах.
Боженька подарував їм з Людою двійко чудових діточок, але чогось моєму сину не хватало.
Жили вони зі мною, також з нами проживав і молодший син, але на початок шлюбу він був у армії.
Я допомагала Люді з внучатами. Я їх дуже любила. Великої господарки я не мала, тому встигала приділяти час і дітям і по хаті щось зробити і їсти зварити.
Невістка довго в декреті не засиджувалася. Я доглядала дітей, а вона повернулася на роботу – вчителем молодших класів.
Ігор мій закінчив музичне училище і окрім роботи в офісі підробляв музикантом по весіллях чи інших забавах.
Там він і знайшов цю Катерину, з якою і втік одного дня в Чехію. Сказав, що на заробітки, але як згодом вияснилось, щоб жити разом з нею.
Я просила Люду після розлучення залишитися зі мною, але вона не хотіла. Її бабуся жила в сусідньому селі і залишила їй невеличку дерев’яну хатинку, де вона і стала жити там з дітками.
Молодший син після армії захотів яскравого життя. Коли випала йому можливість виїхати на заробітки, він довго не думав. Поїхав мій Олег в Голландію.
На даний час він живе з українкою і в них навіть син є, але офіційно вони не в шлюбі.
В мене в селі вони були разів чотири від сили.
Те саме і Ігор. Дітям він висилає якісь гроші, але це копійки. З новою дружиною в нього ще двоє дітей. Там життя також не солодке.
Поки я була здорова, то мовчала. Молоді, нехай роблять що хочуть. Та рік за роком здоров’я почало здавати.
Люда навідувалась до мене дуже часто. Привозила мені онуків. Бачачи їх мені відразу ж ставало легше.
Люда і прибирала в мене і їсти готувала. Вийшла вона заміж після мого сина, але діток більше не мають.
Бориса я не раз бачила. Хороша він партія для Люди – кращий за мого сина, бо за ним Люда, як за кам’яною стіною.
Сини могли місяцями мені не дзвонити, хоча знали, що я хворію.
Я жила виключно на свою пенсію, і копійкою мені ніхто з синів не допоміг.
Люда бігала в аптеку і за свої гроші мені ліки купувала.
Я завжди говорила синам, що цю хату я розділю між ними порівну. Вже коли мене не стане, нехай розбираються, як її ділити.
Але одного ранку я прокинулась і задзвонила колишній невістці.
Хату в яку ми з чоловіком всю душу вклали я переписала на невістку і внуків.
Синам я нічого не говорила. Не знаю, як Ігор про це дізнався, але навіть місяць не минув, як він постав на моєму порозі.
– Вона тобі чужа людина! Як ти можеш? Ми ж з братом розраховували на цю хату!
Багато чого говорив мені того дня син, але я в одне вухо впускала, а з іншого випускала.
Люда як доглядала за мною, так і продовжує доглядати.
З кожним днем переконуюсь у правильному вчинку, бо сини і зовсім зі мною перестали спілкуватись.
Виявляється, я їх зрадила…
Автор – Наталя У
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
