Я завжди хотіла мати щасливу сім’ю. Але мій чоловік бачить все по-іншому і не проводить часу з нами. Йому головніші гроші!
Мій чоловік Василь хороша людина. Ми разом три роки, виховуємо восьмимісячну Евелінку. Наша донечка найкраща в світі, і це моя мрія, тому що я завжди хотіла мати щасливу сім’ю.
Василь хороший чоловік і батько. Я знаю, що він ніколи не зрадить мені, я дуже йому довіряю. Але він багато працює і часто затримується на роботі допізна. Мені дуже шкода не тільки мене, а особливо Евелінку, яка майже не бачиться з батьком.
Вранці вони разом граються кілька хвилин, потім Василь йде на роботу, а я весь день сама з дочкою. Це саме по собі дуже засмучує, оскільки і Василя і мої батьки живуть далеко, тому я не можу очікувати від них особливої допомоги.
Я доглядаю за Евелінкою і роблю це з радістю, але також я готую їжу, прибираю і доглядаю за домом, тому що Василь не зміг би цього зробити з його робочим графіком.
Але іноді це для мене занадто, особливо я відчуваю себе самотньою. Це досить дивно, адже ти ніколи не буваєш наодинці з дитиною, але водночас тобі немає з ким по-справжньому поговорити.
Це сумний час, і я впадаю у відчай, тому що монотонність моїх днів з’їдає мене. Мені потрібно щось міняти. Але навіть вихідні мене не втішають. Василь завжди знаходить якесь виправдання, щоб не проводити з нами час останні два місяці.
Кілька днів тому, коли він знову повернувся з роботи о дев’ятій вечора, я вже не витримала.
– Я б хотіла, щоб ти був з нами частіше. Сумно мені тут одній. Ти не можеш просто менше працювати? – запитала я його.
– Якщо ти не помітила, я працюю в основному для вас. Якщо ти хочеш зберегти той самий рівень життя, я нічого з цим не зроблю, – відповів мені чоловік.
Це правда, що фінансові справи у нас непогані. Я можу купити все, що захочу, у будь-який час, і мені не потрібно шукати грошей.
Але мене все одно мучить це питання, я б із задоволенням тратила менше грошей, лиш би Василь більше був з нами.
Бо гроші ні до чого, коли люди далекі від щастя…
Погоджуєтесь зі мною?
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Запрошуємо вас підписатися на “Наш канал на Youtube“
Недавні записи
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну
- “Щоб їм добре було! Цим сходам!” – поскаржився якось Антон, прийшовши додому. Він був весь червоний і задиханий. А я знаю, що перед будинком у нас всього шість сходинок – шість, не двадцять і навіть не десять. – Любий мій, а скільки ти насправді важиш?, – прямо запитала я Антона. – Ну, знаєш, я вже давно не хлопчина…” – відповів він, прямуючи до ванни, а після до холодильника. Я дивилася на нього, як він плив у просторі, і мені здалося, що він якось округлився. Рад не рад Антон став на ваги
- Недавно свекруха зателефонувала, щоб до Миколая я її пофарбувала, бо вона йде на якийсь ювілей. – Як не можеш? То таке виходить, ніби ти рідній матері відмовила. Це ж твоя робота. – Так, робота, за яку я повинна отримувати гроші. А від вас і батончика за 15 гривень не отримаєш!, – не стрималася я вперше в житті. Після цього десь два дні зі мною свекруха не розмовляла, а недавно спитала, може я буду мати час дома, щоб її в порядок привести. І ви знаєте, в голові пролетіла така думка, щось та й з тим волоссям “зробити”
- До Люди я поїхала на перший поклик, бо обстановка дома зі свекрухою загострювалася. І власне, Валерій, чоловік моєї сестри, перевернув моє уявлення про сім’ю з ніг на голову. З самого ранечку він прокинувся, привів себе в порядок, приготував нам всім сніданок, кавусю і до кавусі. Після ми мило гуляли по місту. Я була під враженням. Але дома мене чекав “сюрприз”. По-перше, Олег нас навіть не зустрів. Їхали ми маршруткою, бо бензин дорогий. Але і це ще пів біди