Я завжди мріяла про казкове і безбідне життя, тому коли на моєму шляху з’явився багатий англієць, я довго не думаючи прийняла його пропозицію і вискочила заміж. Це була моя найбільша життєва помилка.
– Що ти взагалі знаєш про любов, Василино?” – пролунав голос Ореста, сповнений іронії та злості. – Для тебе це ж просто гра – вибрати найкращого, забрати, використати й викинути. Чи не так?
Я застигла. Орест ніколи не дозволяв собі так відкрито говорити зі мною. Ми сиділи в маленькій кав’ярні у Львові, і ці слова були для мене наче грім серед ясного неба. Всі за столиком – Ігор, Вадим, Настя й Мирося – теж здивовано подивилися на нього. Здавалося, час зупинився.
– Що ти хочеш цим сказати?, – нарешті видихнула я, намагаючись зберегти спокій.
– А що тут не зрозуміло?, – продовжив Орест. – Ти завжди обираєш тих, хто багатший, зручніший. А тепер, коли твій план не спрацював, ти шукаєш співчуття?
Цей діалог запустив у моїй голові вихор спогадів. Мене ніби кинуло у вир подій, які призвели до цієї хвилини. Як я опинилася тут, у місті, де колись думала, що завжди буду щасливою? І як вийшло, що життя, яке мало бути казкою, перетворилося на нескінченний поганий сон?
З Томасом, красивим англійцем, який по роботі опинився у Львові, я познайомилася в одному доволі елітному ресторані. Він здався мені ідеальним: високий, статний, з красивою вимовою. Я відразу зрозуміла, що це мій шанс, до того ж я добре володію англійською.
Зробивши кілька граційних кроків, я привернула його увагу, і все закрутилося. Того вечора ми танцювали, сміялися, а потім довго розмовляли про життя. Через кілька тижнів він запропонував мені поїхати з ним до Лондона.
Усе було, як у казці: розкішна квартира, вечері у дорогих ресторанах, світські заходи. Мої подруги заздрили, а батьки мовчали, хоча я знала, що їм було непросто прийняти мій вибір. Томас запропонував вийти за нього заміж, і я без вагань погодилася. Я думала, що виграла джекпот.
Але з часом казка почала розвіюватися. Свекруха постійно критикувала мене – як я одягаюся, що їм, як говорю. Вона була впевнена, що я “не рівня” її синові. Томас почав віддалятися. Він приходив додому пізно, ставав все більш холодним. Коли я наважилася поговорити з ним, він обірвав мене: “Тобі нічого не бракує. Будь вдячною за те, що маєш”.
Я почувалася, ніби у золотій клітці. Здавалося, що кожен день я граю роль, яка вже давно мені не підходить. А потім я дізналася про його походеньки “наліво”. Це стало останньою краплею.
– Василино, може, ти сама винна?, – обережно втрутилася Настя, коли я розповіла про все друзям. Її голос звучав невпевнено, ніби вона боялася, що я знову відмахнуся.
– Тобто я сама винна, що він мене обманює?, – роздратовано перепитала я.
– Не в цьому. А в тому, що ти вийшла за нього не через любов. Ти завжди дивилася на гроші, подарунки, статус. Але ж це не може бути основою для стосунків. Можливо, ти йому ніколи насправді не була потрібна, окрім як для прикриття перед родиною.
Я хотіла заперечити, але слова застрягли в горлі. Вона мала рацію. Я згадала, як на початку наших стосунків я ігнорувала всі “тривожні дзвіночки”. Мене цікавило тільки, як витягнути з цього союзу максимум вигоди.
– І що тепер?, – запитав Ігор, схрестивши руки на колінах. – Будеш сидіти й закривати очі на все це, аби тільки залишатися в комфорті?
– Я не знаю, – чесно зізналася я. Це було вперше, коли я відчула себе такою безпорадною. Всі ці роки я думала, що керую своїм життям, але зараз здавалося, що контроль вислизнув з моїх рук.
Після зустрічі з друзями я довго не могла заспокоїтися. Орестові слова повторювалися в голові, мов мантра. Він мав рацію. Але що робити тепер? Втікати? Та куди? Повернутися до Львова, щоб почати з нуля? Чи залишитися і продовжувати грати роль ідеальної дружини, закриваючи на все очі?
Мій світ розвалився, але в тому хаосі я зрозуміла, що все ще маю вибір. Єдине питання: чи достатньо в мене сміливості, щоб змінити своє життя?
А тепер скажіть мені, що б ви зробили на моєму місці? Закривали б очі заради комфорту чи ризикнули почати все з нуля?
Текст підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
