fbpx
життєві історії
Я завжди мріяла, що коли завагітнію вдруге, то повідомлю цю чудову новину чоловіку та синочку, якось дивовижно, щоб цей момент запам’ятався нам на все життя. Тим більше, що про першу, я повідомила Артема, коли стояла біля плити і варила пельмені. В думках я вже уявляла, який сюрприз зроблю своїм хлопцям, але не тут то вийшло…

Я завжди мріяла, що коли завагітнію вдруге, то повідомлю цю чудову новину чоловіку, якось дивовижно, щоб цей момент запам’ятався нам обом на все життя.

Перший наш синочок народився у важкий для всіх нас час. Ми жили в Донецьку. І коли я дізналась, що ношу під серцем дитя, якраз починалася війна. Обстановка була напружена, тому про жодні сюрпризи не було й мови.

Зараз ми проживаємо в столиці. Життя налагодилося, хоча було дуже важко залишати все там. В Київ ми приїхали – ні з чим. Але це не завадило нам бути щасливими, адже у нас був синочок, якого ми сильно любили, а це, я вам скажу, неймовірний стимул рухатися вперед.

Чоловік одразу ж почав працювати сам на себе. Зараз у нього своя будівельна фірма. Я також не сиджу склавши руки. Завдяки хорошим друзям, я отримала чудову роботу, працюю віддалено дома, тому будинок (правда поки орендований, але ми працюємо над своїм) і сім’я, під моїм постійним наглядом.

І ось, коли вже нашому Лук’янчику виповнилося чотири рочки, ми почали задумуватися про другу дитинку.

В думках я вже уявляла, який сюрприз зроблю своїм хлопцям, але не тут то вийшло…

Коли я завагітніла вперше, то сказала цю новину Артему, коли стояла біля плити і варила пельмені. Він з тої радості закружляв мене на кухні. В той момент, я, чи Артем, випадково зачепили горнятко з кавою, і воно впало на підлогу. Ось так ми запам’ятали цей прекрасний день.

Тому, самі розумієте, цього разу я хотіла справжнє шоу.

Над процесом ми невпинно працювали. Не знаю як, але я чомусь відчувала, що скоро буду носити під серцем дитя. Це був місяць вересень. Артем того дня прийшов з роботи в піднесеному настрої. Йому по дорозі додому потрапила на очі рекламка хорошого відпочинку в Буковелі, за реально низькою ціною. Цього шансу ми вирішили не проґавити.

Вже по дорозі я відчувала нудоту і такий стан, який чітко вказував на вагітність. По дорозі я вирішила зупинитись біля аптеки, щоб придбати тест. Артему сказала, що розболілась голова – у мене ж має бути сюрприз.

В голові я вже придумала певну історію, якою хочу здивувати свого чоловіка.

Все мало бути так: “Романтична вечеря! Я кажу Артему, що випадково зустріла нашого родича у цьому відпочинковому комплексі, і він скоро має приєднатись до нас, щоб повечеряти. Заздалегідь я мала віддати офіціанту записку, яку б він мав доставити на підносі моєму коханому чоловіку. А там такий текст: “Привіт, татку! Я трішки запізнююсь, буду через 9-ть місяців!”. Потім ми б вже дали волю емоціям.

План готовий, залишилось найлегше – його організувати.

В перший день я вирішила почекати, щоб повністю бути розслабленою, адже такий день не трапляється з нами часто.

З самого ранку, я прокинулась першою, щоб побачити на власні очі ці омріяні дві полосочки, і почати ретельну підготовку до свята. Але пройшло декілька хвилин, і я засмутилася – другої таки не було. Мабуть я внушила собі цей стан, тому і організм збився з толку, вказуючи мені на вагітність.

Я розчарована вийшла з ванної кімнати, закуталась в одіяло та вирішила, ще трішечки подрімати біля чоловіка. Навіть на це не сподіваючись я міцно заснула. Прокинулась я від ніжних дотиків Артема. Він поцілував мене у щічку, і сказав.

– Люба моя, дякую тобі! Чому ти раніше мені цього не сказала?

– Не сказала чого? – здивовано запитала я.

– Як чого! Що ми станемо вдруге батьками!

Я вмить підірвалась з ліжка, і побігла у ванну кімнату. Там я побачила тест, який забула викинути у смітник, а на ньому дві жирні полосочки.

Нашій радості не було меж. І нічого, що мені не вдалось реалізувати свій план. Ми щасливі, а це найголовніше.

Хоча, не відкидаю такої ситуації, що лелека прилетить до нас втретє, і я таки гарно повідомлю про це чоловіка, але це згодом, а зараз ми насолоджуємось одним із найпрекрасніших моментів у житті.

Материнство це так круто! Погоджуєтесь зі мною?

Спеціально для ibilingua.com

автор Наталя У

Передрук – заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

facebook