Я завжди вважала його зарозумілим золотим хлопчиком. У Ярослава було все: і окрема квартира, і непоганий автомобіль, одягався він тільки в брендові речі. А я була сірою мишкою.
Доводилося від усіх приховувати, що мої батьки неблагополучні, я сама працювала вже з чотирнадцяти років, навчилася непогано шити і брала замовлення по знайомих. Якщо було зовсім туго, то мила під’їзди, ховаючись від усіх подалі від свого будинку.
Перед канікулами всі вирішили організувати вечірку, на подив, мене теж запросили. І мені захотілося всім показати, що і я чогось варта. Моє плаття не було куплене в бутіку, я сама його пошила за дві ночі, з косметики – тільки туш, зачіска створена однією із сусідок, але одногрупники мене не впізнавали. І Ярослав мене теж помітив, цілий вечір я ловила на собі його зацікавлені погляди і соромилася. Збиралася вислизнути раніше, але він мене наздогнав в під’їзді і запропонував підвезти.
Я назвала адресу будинку за квартал до мого, не хотіла показувати, де я живу. З цього дня ми почали спілкуватися, а потім і закохалися одне в одного.
Ярик більше не здавався зарозумілим, він був уважним і ніколи не давав мені приводу відчути, що я стою на передостанній сходинці соціальних сходів.
Все б і далі було добре, але одногрупники дізналися про мою роботу, сім’ю та стали сміятися, а мені хотілося просто провалитися крізь землю. Кому потрібна жебрачка і з такими питущими батьками? Так я тоді подумала і просто втекла, в деканаті написала заяву на академічну відпустку.
Через рік про мене і не згадають, а, можливо, вдасться оформити переведення до іншого універу. Це зараз я розумію, як нерозумно я поступала, а тоді все здавалося дуже правильним. Зміною номера телефону я поставила крапку в наших відносинах з Ярославом, а через два місяці дізналася, що чекаю дитину.
Мені навіть поділитися було ні з ким, днями я працювала, а вночі обіймала мокру від сліз подушку. Батьки зовсім не цікавилися моїм життям і котилися вниз, вони вимагали гроші у мене. Мамина найкраща подруга, бачачи все, що відбувається, забрала мене до себе.
Тільки їй я змогла розповісти всю свою історію, стало легше. Вона ж мене проводжала народжувати, і перша дізналася, що народився Степанко. Блакитноокий, світленький, такий схожий на маленьке янголятко, я не могла ним намилуватися, навіть вночі вставала і дивилася, як спить, як супиться він уві сні і як схожий на свого татка…
А потім мені несподівано прийшло повідомлення від Ярослава, він писав, що дуже любить, що хоче бути з нами. Через день нас виписували, було дуже лячно подивитися в очі Ярикові. Пам’ятаю, як стояла перед дверима палати зі Степанком і боялася вийти.
Яка я була тоді не розумна! Я викреслила з життя кілька місяців щастя з коханим, і хотіла назавжди відмовитися від нього. Відповіддю всім моїм страхам і ваганням став погляд Ярослава, наповнений любов’ю і безмежною ніжністю, з якими Ярик взяв з моїх рук нашого малюка…
Ми щасливі. У нас підростає вже двійко діток, у Степанка є сестричка Василинка.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, з вільних джерел, pexels.com
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
