Я завжди з подивом дивився на друзів, які усміхаючись розповідали, про стосунки “на стороні”. – У мене такого ніколи не буде. Я обожнюю свою Лілю, – думав я. Та недавно ситуація дещо помінялася. Наша фірма святкувала свій десятий ювілей. Всі ми “веселилися”, і в якийсь момент до мене підійшла Ліля. З нею ми в дружніх стосунках. – Треба поговорити, на одинці! – Я ж думав, вона роботі моменти прояснити хоче. Ми й пішли в її кабінет.
З Лілею ми в шлюбі вже більше десяти років. І якщо чесно, нічого поганого за всі ці роки не скажу. У нас прекрасна донечка, яка ходить в третій клас.
У нас все просто ідеально. Ліля прекрасна дружина, мама, за собою доглядає, в будинку завжди чисто і затишно, завжди смачна їжа. Вона мене розуміє, підтримує, за всі роки у нас не було суперечок чи непорозумінь.
Я працюю в юридичній компанії. У нас там всього 30 співробітників. Ось недавно ми всі збиралися, щоб відсвяткувати десятий ювілей. Все це було в самій компанії. Начальство дуже добре до цього ставиться. Вважає, що після таких “деньків” всі набагато краще працюють. Є одна дівчина колега, Ілона трохи молодша за мене, та це не має жодного значення. У нас з нею завжди були чудові стосунки, часом жартували, посміхалися один одному. Ну так, просто симпатія у нас була.
Ось на цьому святкуванні всі ми добре “повеселилися”. Ілона покликала мене до себе в кабінет, сказала, що треба дещо обговорити. Я і пішов. Двері закрилися і вона накинулася на мене наче левиця. Це було настільки несподівано для мене, що я не міг відмовитися… Потім ми повернулися в компанію інших і далі веселилися.
Розуміння зробленого, прийшло тільки вранці, коли прокинувся і побачив свою дружину поруч. Як же мені соромно за цей вчинок. Тепер все життя себе буду картати.
Я швидко зібрався і пішов на роботу. Ілона, при першій зустрічі сказала, щоб я забув, ніби нічого й не було. Але я так не можу. Вся ця сценка постійно крутиться в голові.
Я кохаю свою Лілю, і не хочу, щоб щось завадило нашому щастю.
Що тепер робити? Сказати все дружині, чи все ж приховати, і постаратись забути, як страшний сон?
Порадьте, що робити?
Розумію, що потрібно було думати раніше, але назад вже нічого не повернеш, на жаль…
Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
