Я заздалегідь попросила чоловіка, щоб на середу відпросився з роботи, оскільки знаю, що після появи на світ дитинки, доволі розгублена, і заповнити всі ці бланки мені буде складно. Чоловікам в цій справі легше. В кабінеті за столиком сиділа молодесенька дівчинка. Для чого вона це все сказала, поняття не маю, але те, що весь день я ходила засмучена – факт!
Вперше мене назвали бабусею після народження мого молодшого сина. Сталося це, як я оформляла деякі документи на дитину. Я тоді поїхала із чоловіком. За столиком сиділа молоденька, ще не досвідчена секретарка, чи хто вона там така, не важливо. Вона простягла моєму Петру папери, а потім запитала, чому він прийшов зі своєю мамою а не дружиною. Той подивився на дівчину, як на ненормальну, і відповів, що я і є його дружина.
Дівчина тоді просиділа п’ять хвилин із відкритим ротом і все дивилася на мене. Спочатку такий вислів образив. Потім я згадала, як у молодості я сама часто плутала зрілих мам із бабусями. Напевно, прийшла моя відплата. Приїхавши додому, я подивилася на себе в дзеркало уважно. Зараз я виглядаю навіть старше своїх тридцяти восьми: неабияк погладшала після пологів, стомлений погляд, темні круги під очима… Як не молодись, все одно не перетворишся на молоденьку дівчинку. Отже, треба просто набути свого зовнішнього вигляду.
З того часу на слово “бабуся” я перестала звертати увагу. Мене часто плутали з нею сторонні люди. Не дивно, адже не всі у такому віці наважуються ще раз стати мамою. Бабусею мене називали і на розвиваючих заняттях, і в пісочниці, і навіть у дитячому садку… Зараз мені абсолютно все одно. Для свого молодшого сина я найкрасивіша і найдобріша.
Артем освідчується мені в коханні кілька разів на день, цілує руки і всім розповідає, яка я гарна та молода. Старший син теж з гордістю вказує на мене і каже, що це його мама та брат. А ось моєму чоловіку досі не продають “пінне” без паспорта. Він на два роки мене молодший: стрункий і підтягнутий, не носить бороду та вуса, часто гуляє зі старшим сином і схожий на його однолітка.
Зараз у сорок років ти чудово можеш бути і мамою, і бабусею. Дві мої подруги, натхненні моїм прикладом, теж народили пізню дитину. А в декого вже підростають онуки. Але ті забороняють їх називати себе “бабуся”. Просять називати виключно на ім’я. От і розбери, хто з нас мама, а хто бабуся… Головне, щоб цей статус зробив щасливою, а решта — нюанси!
Що скажете? Ви б нервували, коли б попали в таку ситуацію, як я? Тільки чесно!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua