Я здогадувалась, що мама закрутила шури-мури з дядьком Василем, але нічого не говорила, та й яке я маю право втручатися в її життя, батька вже більше двох років, як з нами нема. Того дня я приїхала до неї в село. Мама, як тільки почула, що я продала автівку тата, і в мене на руках пристойна сума, попросила ці гроші віддати їй. – Що тобі шкода? Я через місяць-два поверну.
***
Я продала татову машину на якій їздила після його відходу. Машинка, хоч і іномарка, але старенька і в поганому стані, а залізяки на неї набагато дорожчі, ніж на вітчизняну, плюс страховка, перевзування, податок.
Згідно із законом вона вже була моєю, тато за рік до відходу оформив її на мене, але по совісті я вважала, що вона все-таки і ще мамина.
Машинку я продала всього за три тисячі доларів, ще подумувала купити на виручені гроші якусь нашу дев’ятку і пральну машинку-автомат.
Але мама попросила у мене ці гроші для знайомого фермера, мовляв дай в борг на пару місяців, людині треба “крутонути”.
Я була не дуже задоволена, але мама натякнула, що машину вона з татом купувала і прав у мене моральних на неї немає, вірніше на виручені гроші.
Я віддала гроші і все, підозрюю у мами на той момент були шури-мури з цим дядьком Василем, а зараз немає і грошей немає теж.
Вчора шукала привід їй зателефонувати і вирішила за гроші запитати.
На мене мама накричала, нервувала дуже при розмові, мабуть мужик на контакт не йде, а розписки немає і ніяких свідків.
Говорила, що я тільки про гроші думаю. І взагалі їй ніколи, вона в санаторій збирається.
У підсумку ми без машини і без грошей. Знайомий юрист каже, що ми нічого не доведемо.
Ось такі справи, прикро до сліз.
Може ви щось порадите. Як порозумітись з рідною людиною?
Фото ілюстративне, з вільних джерел
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
