Моя сусідка геть втратила контроль над красою. Живемо ми в маленькому селі на Самбірщині. Живу я з чоловіком і двома дітьми.
Тримаємо ми невеличке господарство. Оскільки діти ще маленькі, їх потрібно пильнувати. Тому я вирішила залишити роботу і присвятити себе вихованню дітей. Тимпаче, що чоловік мій непогано заробляє.
На всі потреби для життя нам вистарчає. Тай багато чого маємо свого домашнього, вирощеного моїми руками. Товаришую я зі своєю сусідкою через дві хати.
Діти в нас майже одного віку, тому в нас завжди є теми для обговорення. Звати мою подругу Мар’яна, працює вона в побутовій крамничці.
Зоряна така жіночка цікава. Дуже любить себе, я б сказала більше дбає про себе, а ніж про дітей і чоловіка.
Завжди у неї бачу новий одяг, свіжий манікюр і дорогу косметику. Постійно вчить мене, як потрібно себе любити і бути красивою жінкою.
Та я з такою думкою, як у подруги, зовсім не погоджуюсь.
Для мене краще щось для дитини новеньке прикупити, а самій мені то особливо нічого і не потрібно, адже я майже весь час вдома проводжу, лише й встигаю з одного спортивного костюму в інший заскакувати.
З подругою ми проводимо майже кожні вихідні. Гуляємо з нашими дітьми, спілкуємось. Тай мені завжди цікаво, щось свіженьке від Зоряни дізнатись. Адже вона постійно серед людей, постійно в русі тому історій в неї для мене багато.
А я лише співрозмовник коли тема заходить про дітей, або про свіжий рецепт. То тут я себе почуваю богинею. Адже це моє життя, якому я присвячую багато свого часу.
Дивно мені стало, як моя подруга не захотіла зі мною зустрітися цими вихідними, адже від її мами дізналась що вона вдома, трохи прихворіла але нічого страшного.
Тому я врізала кусочок шарлотки, яку спекла для своїх і пішла провідати подругу, адже розуміла що дуже скучила за нею, а до наступних вихідних ще так далеко.
Свою подругу я не відразу впізнала, мій погляд був зосереджений лише на її губах, які вона збільшила до невпізнання. Звісно я почала “бурчати”, навіщо вона це зробила.
Я ж прекрасно знаю, що такі процедури можуть негативно вплинути на здоров’я, тай грошей вони коштують, я впевнена, не мало. Скажу відразу, всі аргументи подруги, мене не переконали.
Як я і думала, моя подруга страшна марнотратка, яка геть втратила тормоза. Цікаво, а як ви ставитесь, до таких змін і процедур.
Невже природня краса, яка дана нам з вище, не є найкращою? Для чого потрібно щось міняти в рисах свого обличчя? Чи є серед читачів люди, які за натуральність?
Автор – Успішна Емма
Текс підготовлено на основі реальної історії. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено.
Передрук категорично заборонено!
У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!
Недавні записи
- Я не хочу старіти сама! Ніколи не думала, що перестану радіти своїм дням народженням! Але зараз мій 70-річний ювілей, який я зустріну 10 грудня, мене не радує. Я почуваюся зовсім самотньою при живому синові, а все через те, що я не порозумілася з невісткою, не стала їсти ту її дієтичну нісенітницю. Та зараз би я вже згідна. У будинку немає ні м’яса, ні курки. Тільки риба, яйця та сир, іноді навіть не справжній. Принесла їм цукерки ще на минуле Різдво: карамель, желе, нуга, вафлі, шоколад. Так невістка їх викинула
- Майже рік нема мого захисника, а зі мною і сином живе мама чоловіка. Я сама її покликала минулої зими, щоб їй не було так самотньо і сумно. Я думала, разом нам буде легше. Але я більше так не можу, дуже хочу знову відселити свекруху, та Віра Василівна в свою квартиру переселенців пустила. Вона щовечора співає Макарчику ту саму колискову і називає його Микитою, готує щодня тільки те, що любив малим і вже дорослим Микита. На стіл, коли ми сідаємо їсти, ставить для Микити тарілку і кладе прибори
- На вихідних в невістки був день народження. Я купила гарну подарункову торбинку, поклала туди шкарпетки, шампунь і цукерків до повної, трюфеля, ті, які невістка полюбляє. Прийшовши до дітей, я привітала їх гарними побажаннями і вручила подаруночок. Та від відповіді невістки я ледь не почервоніла. “Тут, лише торбинка красива, а вміст, так собі”. За столом я себе почувала незручно, довго не сиділа, сказала, що звикла швидко лягати спати. А сьогодні, як плівку перемотую в голові ці слова
- Нас з сестрою ростила й виховувала тітка Ліда, мамина сестра. І ось тітки не стало. Ми сиділи якраз за поминальним столом, коли я зважилася розпочати цю розмову, обличчя моєї сестри вмить змінилося. Але я маю подбати про свою дитину і забезпечити її, як сестра не розуміє! Нині ми не спілкуємося. І так, я її розумію
- Моїй свекрусі всього 55 років, жінка в соку! Так ні ж, ломиться жити до нас, як свекра не стало, хоче аби я перед нею на задніх лапках скакала, подай-принеси. Вона втомилася, їй важко – втратила чоловіка, таке в країні коїться. Свою квартиру переселенцям хоче в оренду віддати і з нами грішми ділитися, чоловік в захваті від ідеї мами. Зарано ще вінки купувати, а вона зібралася! Краще би заміж ще вийшла. Готувати вона так і не навчилася, хіба що кілька дуже вже буденних страв страв: макарони, смажена картопля і яєчня, не більше. До прибирання ставиться за принципом «головне, щоб не як у свинарнику». От нащо це мені в моїй квартирі? Він хоче взяти кредит у банку та поміняти мою квартиру з доплатою на трикімнатну