Ця історія дуже важлива і повчальна, особливо в наш час. Бережіть своїх рідних і цінуйте кожну проведену хвилинку з ними.
Я ж був впевнений, що ці гроші потрібні сину для чергової іграшки, яка за тиждень буде валятися десь в кутку кімнати. Але мої здогадки не підтвердилися. Я, відчуваючи провину, закрив комп’ютер, і направився в кімнату сина, просити у нього пробачення. Того дня мій світ перевернувся з ніг на голову!
Одного разу хлопчик прийшов до свого зайнятого батька і запитав його: “Тату, я можу тебе щось запитати?” “Так, звичайно, синку, запитай”. А син запитав його: “Тату, скільки ти заробляєш за годину на роботі?” Це запитання занепокоїло батька, і можна було помітити, що на його обличчі був сердитий вираз.
Він відповів синові: “Не хвилюйся, синку. І чому ти мене про це питаєш?” Син відповів: “Я просто хочу для себе дещо вияснити. Скажи мені, будь ласка, скільки ти заробляєш за годину?”. Після довгих роздумів батько нарешті відповів йому: “Я заробляю 200 гривень за годину”.
Син схилив голову і засмутився, але потім у нього промайнула думка, і він знову запитав батька: “Тату, чи не позичиш мені, будь ласка, сто гривень?”
Батько відповів дуже сердито: “Якщо ти хочеш позичити гроші лише тому, що ти хочеш купити якусь іграшку або щось непотрібне, тоді біжи до своєї кімнати і подумай, чому ти такий егоїст. Я щодня наполегливо працюю, щоб заробити гроші, а ти хочеш витрачати їх не обдумуючи.
Хлопець ще більше засмутився, схилив голову й тихо пішов до своєї кімнати. Через годину батько заспокоївся і почав відчувати провину за те, що був занадто суворим до сина. Він почав думати, на що йому знадобилися ці гроші. Він подумав, що, можливо, вони йому потрібні для чогось термінового.
Батько пішов за сином у кімнату, відчинив двері і запитав, чи можна йому зайти. У сина засвітилися очі і він з усмішкою відповів, що може. Батько сказав синові: “Вибач, я був дуже суворий з тобою, у мене був важкий день на роботі і тому я так з тобою повівся. Я вирішив позичити тобі гроші”. І він дав йому гроші.
Хлопець дуже зрадів і почав стрибати від радості. Коли він заспокоївся, то витягнув з-під ліжка свої заощадження і почав рахувати. Батько помітив, що у сина вже є гроші, і запитав його: “Навіщо ти хотів позичити в мене гроші, коли у тебе вже є заощадження?”
На це син відповів: “Бо мені не вистачило, а тепер маю”. Тату, я вже маю загалом 200 гривень. Чи можу я купити годину твого часу? Приходь, будь ласка, завтра раніше з роботи, я хотів би з тобою пограти або хоча б повечеряти”. Батько був вражений і водночас дуже збентежений…
Друзі, а що ви відчули, коли прочитали ці рядки?
Як багато часу ви проводите зі своїми дітками?
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua
