Що я тільки не робила на весіллі сина, і плакала, і гучно сміялася, словом, всіляко привертала до себе увагу. Мені навіть здається, я умудрилася зіпсувати і дітям і гостям це свято. Тепер, звичайно, я про це шкодую, та час назад не повернеш.
Коли наш з Максимом син повідомив, що зустрічається з Христиною з сусіднього під’їзду, я була дуже розчарована і всіма силами намагалася їх розлучити.
Признаюся, декілька разів, коли я знала, що він збирається йти на побачення з “нею”, я робила “сценки”. В такі моменти мене все починало боліти, свербіти, словом, я не могла залишатися одна, навіть якщо поруч був чоловік, бо він не їздив на автівці, а мене ж може треба буде вести в лікарню.
Іноді син мені вірив, іноді ні… соромно про це писати, та таке було.
Нічого в мене не вийшло. Таки дійшла справа до весілля.
Я з Христиною говорила через зуби. Я всім своїм єством показувала, що вона не пара моєму сину.
Трішки опишу, в чому ж причина.
Батьки в неї при грошах. Сват, колишній поліцай. Ще той був в молодості “коцур”, а може й зараз, хто його знає.
Не раз бачила його Галину в сльозах. Жодної спідниці не пропускав через себе.
Життя в них було не легке, особливо в Галі.
Потім сталося так, що вона знайшла собі подругу і почала з нею через день “святкувати” з того горя. Христина ця росла, як стебелина в полі.
Ніхто їй уваги не приділяв. Правда, нічого про неї не скажу погане. Вчилася гарно. Вступила спершу в медичний коледж, а потім перевелась в університет. Зараз моя невістка лікарка, яку всі шанують.
Але тоді я була зациклена на її батьках. Мама котилася на дно, правда, рідна сестра втрутилася і направила на шлях вірний.
Зараз вони живуть добре, все налагодилося. Просто треба було їм це подолати.
Ще пару років після весілля я не сприймала невістку, хоча вона намагалася мені догодити.
Чоловік просив одуматися, то я стояла на своєму.
Спершу я казала сину, що вона не подарує йому дитину, бо як так, вже два роки минуло з дня весілля, а все ніяк. Вже й сусіди мене стали запитувати, тим самим підливали масла в вогонь.
Але на третій рік таки з’явилась в нас з дідом онучечка.
З того часу я й почала танути.
Мій син поруч з Христиною сильно подорослішав. До весілля в нього були друзі, а після він дбав лише за сім’ю. В дочці він душі не чує. Поки Христя була в декреті, він відкрив свій бізнес. Діти мають гарну квартиру, дві автівки, ще й дачу на два поверхи будують.
Я й не уявляю іншої жінки поруч з сином.
Я дуже щаслива, і була переконана, що діти вже забули той час, як я була проти їхнього шлюбу.
Та недавно трапилась така прикра ситуація.
В дітей була річниця весілля, а я й забула, якщо чесно. Ми з чоловіком прийшли до них, а там стіл накритий.
– О, ви вчасно. Поїмо і сядемо передивимось наше весілля. Згадаємо цей день разом.
Я стояла, як вкопана. Так мені соромно стало за той день. Я таки вигадала причину, щоб після столу відразу додому поїхати.
Ось так, дорогі жіночки та мами. Вчіться на моїх помилках. Не робіть того, про що потім будете дуже шкодувати.
Автор – Наталя У.
Передрук заборонено!
Фото ілюстративне спеціально для ibilingua