fbpx

Я ж замість того, щоб взяти дитину, спакувати речі, і з’їхати з його квартири, почала вибачатися за те, що недостатньо шанобливо ставилася до свого чоловіка (ми розписані, слава Богу, не були). Але коли ми лягли спати, сон не йшов. Я все обдумала, і таки зранку, коли Ярослав пішов на роботу, забрала все своє, сина від його однокласника і поїхала в село до батьків

Не буду описувати чому, але я розлучилася з першим чоловіком, і залишилася з шестирічним сином одна. Коли Євгенку виповнилося 12 років, я познайомилася з Ярославом, і наче підліток в нього закохалася.

Ярослав з перших днів дуже гарно за мною доглядав, виявився вихованим та інтелігентним, дуже легко знайшов спільну мову  з Євгенком. Я повелася на його ставлення до дитини, тому погодилася зі своєї орендованої квартири переїхати в його простору трикімнатну квартиру.

Спершу все йшло чудово, але через рік він потихеньку став перетворюватися на себе справжнього. Причіпки Ярослава не закінчувалися. То сорочка його не так попрасована, то син поводиться неправильно. Якось він повернувся додому і звинуватив мене в тому, що я підлогу погано помила. Син миттю підбіг до мене і став на мій захист.

А ти чого? Взагалі розум втратили? Забули, що я вам дах над головою дав? Та якби не я, їхали б ви в село до баби з дідом, оскільки в час війни сильно на оренду не напрацюєш. Взяв тебе з причепом і замість того, щоб висловити мені подяку і мовчати, ви ще патякаєте? Щось твій рідний батько не дуже цікавиться твоєю долею. Раділи б, що не бомжуєте…

Після цих слів син психанув і пішов до свого однокласника і передзвонив ввечері, що додому йти не збирається.

Я ж замість того, щоб взяти дитину, спакувати речі, і з’їхати з його квартири, почала вибачатися за те, що недостатньо шанобливо ставилася до свого чоловіка (ми розписані, слава Богу, не були). Але коли ми лягли спати, сон не йшов. Я все обдумала, і таки зранку, коли Ярослав пішов на роботу, забрала все своє, сина від його однокласника і поїхала в село до батьків, де мене дуже радо прийняли.

Ось таке відбулось перевтілення Ярослава.

Ми, виявляється, повинні були йому все життя дякувати не передякувати.

Ага, розігналися!

Правильно я вчинила?

Фото ілюстративне спеціально для ibilingua

You cannot copy content of this page