fbpx

Я жила, і старалась не згадувати про дружину Віктора, поки одного дня, вона не написала міні в соціальній мережі. Віка наполягла на зустрічі, і я погодилась. Я надіялась, що вона розставить всі крапки над “і” і ми з Віктором нарешті будемо разом. Та Віка виявилась не тою, кого я уявляла

Я лише через три місяці після нашого з Віктором знайомства дізналась, що у нього є дружина. Це було дуже пізно, адже на той час я була закохана в нього по вуха.

Мені 26. Віктору 36. Познайомились в кафе. Того дня лив дощ, і ми двоє ховались у ньому від негоди. Дощ довго не припинявся, тому, щоб не скучати, чоловік за столиком почав зі мною розмову.

Мені навіть в голову не збрело запитати, чи є у нього дружина, а обручки на пальці в нього не було.

На наступний день ми зустрілись, але вже в дорогому ресторані. Віктор справив на мене неабияке враження. Він красивий, розумний… Якось одразу він зачепив моє серце, а може тому, що хлопець, з яким я зустрічалася, вже більше року як одружився, і я так мріяла доказати йому, що також комусь потрібна.

В ресторані ми довго говорили про життя. Але ми також робили те, що роблять люди на перших побаченнях. Ми залицялися один до одного. Ближе опівночі він відвіз мене додому і пообіцяв найближчими днями знову зустрітися.

Кожного дня, коли ми не бачились, він писав мені романтичні повідомлення.

– Такої як ти, я ніколи не зустрічав. Ти найкраща, – і все в тому дусі. Я просто таяла від таких слів.

Протягом наступних кількох тижнів він ставав мені все ближчим і ближчим. Це він хотів зустрічей, я пояснила, що можу зустрічатися лише у вихідні, бо протягом тижня я працюю.

Десь через три місяці я підняла тему, щоб ми стали разом жити, бо вже сильно була закохана, і мені не хватало тих пару годин зустрічей з коханим у вихідні. Віктор тоді знітився, і не дав одразу ж мені відповіді.

На наступний ранок мені на вайбер прийшло повідомлення від Віктора.

– Люба, вибач, що не сказав тобі одразу – у мене є дружина і двоє діток. Арсен та Марічка – близнюки, їм ще не виповнилося й п’яти.

Він ще щось написав, але я вперто не хотіла в це вірити і видалила повідомлення, щоб далі жити тим спокійним життям, яким жила до сьогоднішнього ранку.

Ми прозустрічались ще пів року. Я вірила і надіялась, що Віктор покине дружину і переїде до мене. Ось наприклад, мої батьки, вони розлучені, але згодом знайшли свої другі половинки, і в мирі живуть до сьогодні кожен своїм життям.

Я жила, і навіть не згадувала про дружину Віктора, поки одного дня, вона не написала міні в соціальній мережі. Віка наполягла на зустрічі, і я погодилась. Я надіялась, що вона розставить всі крапки над “і” і ми з Віктором нарешті будемо разом. Та Віка виявилась не тою, кого я уявляла.

– Таких як ти, у мого чоловіка було багато. Повір, він ніколи не покине мене і дітей. У тебе немає жодного шансу нас розлучити. Я сказала Віктору, що знаю все про вас, він на колінах просив пробачення. Я пробачила, і він пообіцяв стерти тебе з пам’яті. Бувай!, – сказала на прощання моя конкурентка…

Але я вважаю, що я не винна. Особисто я нікого не зраджувала, а те, що Віктор зробив – його гріх, нехай і відкупляється.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Сподобалась стаття, поділіться з друзями на facebook

You cannot copy content of this page