Я жив у бідності у радянській родині, яка ввібрала цей дух раціоналізму, що нічого не можна викидати: продукти харчування, викинуті у сміттєвий бак, гайки, коробки, речі – все це не припустимо. Все збирається і – у будинок, де переться, приводитися в порядок і носитися самою людиною, а решта лежить до свого часу.
Вона, моя кохана дружина, програміст, працює, є дві квартири, є дитина наша спільна, яку зараз вона намагається любити, але мене будь-якої миті готова вигнати зі свого житла.
Є я, хто знає її вади і прекрасні риси характеру. І думав, що все у нас добре.
Але Рита знайшла забезпеченого чоловіка, всім каже напівправду чи мовчить, максимум ту правду, яка їй вигідна.
І він у неї не один. Усіх чоловіків одразу бере в оборот і деякі, хто відчуває її силу, закохуються. Я терпів, що дружина зустрічається з іншими заради дитини. А тепер Рита заявила, що мені вона нічого не обіцяла і нам треба розлучатися.
Іти мені нікуди, роботи постійної немає, і не знаю, як жити далі і що робити з нею і з собою.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com
Недавні записи
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам
- Чоловік у цьому всьому мене звинувачує. – Що ти з наших козаків зробила “господинь у фартушку”? Та з них сміятися будуть! – Але ж я їх не заставляю мені допомагати тісто на вареники місити, чи налиснички смажити, вони самі тягнуться до такої роботи. А вчора я застала старшого сина з молотком в руках. То, виявляється, не все так погано, як собі надумав чоловік