Я живу на Вінниччині багато років, але сама з Херсонщини, мама моя звідтіля родом. Всі ми знаємо, як там в тих краях, тому я одразу сказала рідним, щоб їхали до мене.
Я все одно сама в будинку, з чоловіком розлучилися 10 років тому, діти дорослі, мене 55 років.
І от вони приїхали – дві родини, четверо дорослих і троє дітей, сім чоловік усього.
Домовилися, що вони слідкуватимуть за будинком і порядком, город посадять і садок підтримають, комунальні чітко платитимуть, тваринок і пташок моїх доглянуть, адже я тримала одне поросятко, курей. качечок і кількох кроликів.
На тому й вирішили. А от я поїхала собі і Італію до племінниці більш як на пів року на заробітки. Справа в тому, що моя племінниця давно там живе, працює прибиральницею осель у кількох заможних оселях.
Але на початку минулого року Вікуся якраз народили дитину і вирішила кілька місяців побути дома з малятком. Сестра моя теж там живе, але в іншому італійському місті, дуже зайнята роботою і не може допомогти родині дочки нічим.
Тому Віка й запросила мене підмінити її у роботі на ці місяці, поки дитинка трішки підросте і Віка зможе її залишати з батьками чоловіка чи навіть з нянею за великої потреби, або в ясла-садок.
Я погодилася. адже це шанс і світ трохи побачити, і підзаробити, адже про я ремонт в будинку давно мрію хороший. Адже хата, в якій ми з чоловіком жили, а тепер мешкаю я сама – ще моїх батьків, які вже кілька років на небесах.
Отже, я поїхала до сонячної Італії, а в моїй оселі залишила рідню. Одна родина просто втратила житло, а інша залишила своє, бо воно в дуже небезпечному районі.
Час проминув швидко, Віка була готова вийти знову на свою роботу кілька разів у тиждень, а я дуже хотіла устигнути повернутися додому саме до нашого Великодня. Провідати батьків, прибрати їх місця спочинку – адже замість мене цього не зробить.
Хотіла спекти разом з родичками пасочок на всю нашу велику родину, освятити їх у нашому місцевому храмі, який я дуже люблю, відсвяткувати світлий Великдень.
Я поверталася у дуже доброму й піднесеному настрої. Але вдома він у мене зовсім зіпсувався, і зараз далеко не святковий.
Так, родичі дійсно підтримували порядок, боргів по комунальним не наробили – все платили справно. Не чіпали мою кімнату. І все б добре. Якби не!
Справа в тому, що я повернулася – а на моєму подвір’ї і в моїх сараях – жодної курочки, жодної качечки, поросяти і кролика! Оце так пустила родичів з Херсонщини пожити на пів року, поїхала підзаробити в Італію і до Великодня повернулася додому, а несушки мої тю-тю!
Кажуть, їсти їм не вистачало. Свинку вони оце тільки недавно, сказали, що до мого приїзду якраз.
Плачу вже більше тижня і гадаю, як буди з ріднею: пробачити заради Світлого Воскресіння, виселити чи гроші вимагати за збиток такий?
Якби ви на моєму місці вчинили, люди добрі?
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на сайт заборонено.
Фото ілюстративне.
Недавні записи
- Каті було шістнадцять, як ми дізналися, що вона чекає дитину. Звісно, було важко сприйняти цей факт, але нічого вже не зміниш. Батько дитини Денис, така ж дитина, як і наша Катя. Він відразу ж дав зрозуміти, що батьківство не його тема. Я зв’язалася з його батьками, і на приємний подив вони пішли на контакт. Але все це було до пори до часу. Лише на останньому місяці ми дізналися їх справжнє лице
- Вчора моїй подрузі сімдесят років виповнилося. Я знала, що Марія трошки безпорадна, щодо готування, тому заздалегідь її попередила, що моїм подарунком для неї, буде гарно накритий стіл. Завдяки допомозі дочки, стіл ми накрили шикарний. Гостей було немало-небагато – 11 осіб. Гаряче Марія сама приготувала, і дуже смачне. Та здивувало мене інше. Її брати, ніби ніколи нічого в тому житті не їли. Додому я йшла сама не своя
- Я повернулася в квартиру за светром, бо похолодало і застала сина з друзями, як вони моє ліжко намагалися в маленьку кімнату перенести. – “Мамо, ви ж маєте нас зрозуміти. В нас скоро малюк буде”. Невістка ж в той час мовчки сиділа в куточку і мої документи перебирала. З вересками вони з моєї квартири вилетіли. І сваха дзвонила, і сват. Казали, що я не мама, бо їх дочку, ще й при надії, з хати виперла. Як хочуть, то нехай собі це щастя забирають
- Я в свою хату в селі аж три родини переселенців пустила позаминулої весни, а сама в Німеччину до сестри подалася. А це повернулася тиждень тому і просто випала в осад від того, що побачила! Я така вражена, вам не передати! Тепер просто не знаю, як ту хату між ними поділити
- У нас з чоловіком четверо дітей, тому після вторгнення і втрати роботи, Микола прийняв рішення їхати на заробітки в Польщу, оскільки дітей потрібно годувати. Іншого виходу ми не бачили. Я відчувала, що наше спільне життя котиться в яму, та його виїзд остаточно розставив все по місцях. Тепер думаю, чи варто зберігати наш з Миколою шлюб? Старші вже не такі й малі, а з тими двома, я якось собі раду й сама дам