Я живу на Вінниччині багато років, але сама з Херсонщини, мама моя звідтіля родом. Всі ми знаємо, як там в тих краях, тому я одразу сказала рідним, щоб їхали до мене.
Я все одно сама в будинку, з чоловіком розлучилися 10 років тому, діти дорослі, мене 55 років.
І от вони приїхали – дві родини, четверо дорослих і троє дітей, сім чоловік усього.
Домовилися, що вони слідкуватимуть за будинком і порядком, город посадять і садок підтримають, комунальні чітко платитимуть, тваринок і пташок моїх доглянуть, адже я тримала одне поросятко, курей. качечок і кількох кроликів.
На тому й вирішили. А от я поїхала собі і Італію до племінниці більш як на пів року на заробітки. Справа в тому, що моя племінниця давно там живе, працює прибиральницею осель у кількох заможних оселях.
Але на початку минулого року Вікуся якраз народили дитину і вирішила кілька місяців побути дома з малятком. Сестра моя теж там живе, але в іншому італійському місті, дуже зайнята роботою і не може допомогти родині дочки нічим.
Тому Віка й запросила мене підмінити її у роботі на ці місяці, поки дитинка трішки підросте і Віка зможе її залишати з батьками чоловіка чи навіть з нянею за великої потреби, або в ясла-садок.
Я погодилася. адже це шанс і світ трохи побачити, і підзаробити, адже про я ремонт в будинку давно мрію хороший. Адже хата, в якій ми з чоловіком жили, а тепер мешкаю я сама – ще моїх батьків, які вже кілька років на небесах.
Отже, я поїхала до сонячної Італії, а в моїй оселі залишила рідню. Одна родина просто втратила житло, а інша залишила своє, бо воно в дуже небезпечному районі.
Час проминув швидко, Віка була готова вийти знову на свою роботу кілька разів у тиждень, а я дуже хотіла устигнути повернутися додому саме до нашого Великодня. Провідати батьків, прибрати їх місця спочинку – адже замість мене цього не зробить.
Хотіла спекти разом з родичками пасочок на всю нашу велику родину, освятити їх у нашому місцевому храмі, який я дуже люблю, відсвяткувати світлий Великдень.
Я поверталася у дуже доброму й піднесеному настрої. Але вдома він у мене зовсім зіпсувався, і зараз далеко не святковий.
Так, родичі дійсно підтримували порядок, боргів по комунальним не наробили – все платили справно. Не чіпали мою кімнату. І все б добре. Якби не!
Справа в тому, що я повернулася – а на моєму подвір’ї і в моїх сараях – жодної курочки, жодної качечки, поросяти і кролика! Оце так пустила родичів з Херсонщини пожити на пів року, поїхала підзаробити в Італію і до Великодня повернулася додому, а несушки мої тю-тю!
Кажуть, їсти їм не вистачало. Свинку вони оце тільки недавно, сказали, що до мого приїзду якраз.
Плачу вже більше тижня і гадаю, як буди з ріднею: пробачити заради Світлого Воскресіння, виселити чи гроші вимагати за збиток такий?
Якби ви на моєму місці вчинили, люди добрі?
Спеціально для Ibilingua.com.
Передрук без посилання на сайт заборонено.
Фото ілюстративне.
Недавні записи
- З Італії я повернулася о 6 годині ранку. Чемодани тихенько залишила в коридорі, лише витягла новенький багряний халат. В мене було змішане передчуття. З одного боку щастя, що ось-ось я побачу кохану людину, а з іншого – його реакція, адже Андрій постійно наголошував, що повертатись ще рано. – За що ми жити будемо? Все дорожчає! – Але за дверима мене чекав сюрприз. Його слова: – Все не так, як ти зрозуміла, – ніби довгим тунелем доходили до моєї голови
- Ми взяли деякі іграшки і направились на майданчик. Через деякий час туди прийшли хлопці, ну на вигляд так 9-10 років. І ось вони вирішили, що вже готові до “дорослих” балачок. Я раз пропустила крізь віха, другий, а на третій попросила “прикусити язика”. Як не як, а це дитячий майданчик, а не клуб. Дома я це все розказала дочці, а вона сказала, що робити зауваження чужим дітям я не мала права
- Я нічого не розуміла, поки раптом на одній сімейній зустрічі зі свахою не почула, що я, напевно, не хотіла відпускати свого сина “під вінець” з її донькою, тому що кожна мати хлопчика не хоче відпускати сина. І тут всі пазли зійшлися. Я стала згадувати відношення сестер і самої невістки до батьків і до мене в тому числі. Одного дня я таки не стрималася, і все “вилила” сину. Мені втрачати нічого
- В рідної сестри Івана день народження. Вона замовила невеличке свято в ресторані на другий день “Зелених свят” – Трійці. Я ж нічого такого нового, щоб одягнути, не мала, тому й купила собі красиву літню сукню. Ввечері приміряла, похвалилася чоловіку, а він мене висварив, що я на непотріб гроші його тринькаю. – А ця сукня, що ти на новий рік купляла, що, не підходить? – Чоловік не полінувався і витягнув її з шафи
- В неділю до нас завітала після церкви свекруха, і за бокалом “червоненького” вона мені зізналася, що ця квартира насправді її, а ми, особливо я, тут просто гості. Я ледь не стерпла, і якщо чесно, навіть не відразу повірила в її слова. Але тепер мене турбує інше, як вона збирається компенсувати те, що я свої гроші вкладала в ремонт