Кілька років тому мій чоловік працював у дуже великій компанії і буквально греб гроші лопатою.
Природно, був дуже щільний графік роботи і це єдине, що мене не влаштовувало, бо часу на сім’ю у нього практично не було.
Можна було сказати, що одна виховую двох дітей. Вони часто запитували мене: «Чому тата ніколи не буває вдома? А я завжди жартувала: «Він заробляє гроші, вам на морозиво.»
Він йшов ранком, коли вони спали і приходив також, а іноді взагалі не приходив. Ще, він дуже часто мотався по відрядженнях, іноді їхав на пару-трійку місяців.
Сама я працюю в школі і в той час дітей забирати з дитячого садка було проблематично, тому що у мене, як не дивно, було багато роботи.
Я також допомагала соціальному працівникові з дуже складними та невихованими дітьми. Тому доводилося часто просити свекруху посидіти з дітьми.
А свекруха молода і дуже самозакохана, не дозволяла дітям називати її бабусею. Вона казала, що ще не дозріла для такого.
За дітьми вона майже не стежила, вони були віддані самі собі, робили все, що хотіли. У неї ж у голові були тільки її залицяльники, як не дивно. Але це був єдиний вихід із моєї ситуації, тому що діти були не одні вдома.
Моя подруга запропонувала найняти няню, але, щиро кажучи, я не дуже довіряю чужим людям, особливо коли справа стосується моїх дітей. Не те, що б я прямо трусюсь над ними, але тим не менш, залишати їх на чужу людину я не хотіла і не збираюся.
Але одного разу, коли я в черговий раз, коли я залишила дітей зі свекрухою, мені на роботу зателефонував сусід із сусідньої квартири і сказав, що в мене вдома крики.
Я відразу ж схопилася з стільця і якнайшвидше поїхала додому. Приїхавши, я виявила, що вхідні двері відчинені. Зайшовши всередину, я, не знімаючи взуття, влетіла до вітальні.
Свекруха плакала, а поруч із ним сидів якийсь чоловік. Коли я запитала, що трапилося, вона розповіла, що вони з її залицяльником сиділи, дивилися телевізор, а мої діти втекли з дому.
Сказати, що я була в люті, це нічого не сказати. У сльозах набрала чоловікові і почала судомно пояснювати всю ситуацію, а він лише сказав, що в нього багато роботи і немає часу вирішувати такі незначні питання.
Я в істериці, а сам телефон полетів у стіну. Такої байдужості до власних дітей від чоловіка я не очікувала. З криками вигнала свекруху та її чоловіка за двері і сказала, щоб вона більше не приходила сюди ніколи. Можливо, я погарячкувала, але я мати і мене зрозуміти можна.
Що робити? Помчала до найближчого відділення поліції, розповіла їм всю ситуацію і вони одразу ж почали пошуки, що для нашої поліції дуже дивно.
Ми прочухали всі двори, найближчі дитячі майданчики, але їх ніде не було. Весь цей час я плакала і не могла заспокоїтися.
Через чотири години, мені зателефонувала вихователька їхнього нашого дитячого садка і сказала, що діти прибігли назад і сказали, що «Валентина», тобто моя свекруха, хотіла підняти руку на них і накричала за те, що вони грали у своїй кімнаті в якусь галасливу гру тим самим заважаючи їй спілкуватися.
Я в дитсадок. Подякувала виховательці та забрала дітей. Приїхавши додому, я викликала фахівців, щоб вони поміняли замки на дверях, а поки вони їх міняли, я зібрала речі чоловіка та виставила за поріг. Я навіть не здивувалася, що чоловік цього дня не прийшов додому.
Попросивши вихідний на роботі, поки діти були в дитсадку, я подала на розлучення.
Чоловік кілька разів просив повернутися, а я лише ігнорувала його прохання. Через деякий час я дізналася, що у нього була інша, а всі ці прохання були лише показухою, так би мовити, для очищення совісті.
Зараз я живу одна, у мене прекрасні та слухняні діти, а нещодавно я зустріла чудового чоловіка, який любить та цінує мене та моїх дітей.
І я навіть вдячна своїй колишній свекрусі, за те, що вона буквально підштовхнула нас на розлучення. Якби не той випадок, хто знає, скільки б я ще промучилась у таких сімейних стосунках.
Фото ілюстративне, спеціально для ibilingua.
