Я живу в Чикаго вже більше 10 років, за цей час тут встигла і вийти заміж, і розлучитися, і громадянство отримати і навіть придбати власне житло. Здавалося б, справжня американська мрія!
Але життя в Штатах для українки з села під Чернівцями виявилося не таким казковим, як мріялося мені колись.
Чотири місяці тому до мене прилетіли мама і молодша сестра з зятем і трьома дітками. І побачили, як воно тут насправді.
Але я розповім про себе, як колись простій дівчині вдалося отримати високооплачувану роботу, знайти кохання і чому фінансовий консультант – людина в Штатах незамінна.
Я закінчила виш в Україні, останні два роки до переїзду до США працювала в Києві в аеропорту. Опинившись в Америці, я планувала пов’язати кар’єру з авіацією. Але щоб досягти бажаного, мені знадобилося два роки!
Проблема полягала в тому, що у цій сфері, як і у багатьох інших, практично не публікують вакансії у відкритому доступі. Персонал часто шукають за знайомствами і рекомендаціями.
Перш ніж я змогла нормально влаштуватися, довелося гладити білизну, накладати морозиво в кафе, прибирати в готелі, тобто займатися некваліфікованою працею. Платили за це 8$ на годину. Звичайно, було дуже важко, але я взяла себе в руки і вирішила, що мушу триматися до кінця, хоча не приховую: думки про те, щоб повернутися до рідних в Україну мене теж відвідували.
Коли всі проблеми були залагоджені, я знайшла вакансію, яку хотіла. Спочатку працювала в службі реєстрації пасажирів і планувала просуватися кар’єрними сходами саме в цьому напрямку, але шість років тому стала стюардесою.
На їжу я витрачаю приблизно 100 $ на тиждень. За трикімнатну квартиру віддаю 800$. У мене своє житло, я взяла іпотеку на 30 років під 4% річних, тому що витрати на оренду та оплату кредиту практично однакові.
До цієї суми можна сміливо додати 200-300 доларів – витрати на обслуговування території, комунальні платежі, Інтернет.
Для того щоб нормально почуватися в Штатах, цілком достатньо 2000-3000$. Звичайно, на ці гроші ти не пошикуєш, але й голодувати не будеш. Американці приблизно стільки й заробляють: 15 $ за годину – стандартна оплата праці.
Спочатку я сумувала за нашою їжею, маминими й бабусиними стравами, адже американські продукти на смак зовсім інші, якісь несправжні.
У нас ріжеш огірок – він пахне, шаткуєш лук – а в тебе сльози від нього течуть. Звичайно, ти можеш купити продукти з позначкою organic, але коштуватимуть вони дуже дорого.
На сніданок місцеві зазвичай їдять яєчню, тости чи сендвічі. А протягом дня воліють харчуватися у різних закладах. Тут це дешево. Тієї ж вечері простіше взяти навинос, ніж готувати вдома самому.
Я вже адаптувалася до такого способу харчування та практично не готую. Навіть у аеропортах, де я за родом діяльності часто харчуюсь, їжа доступна.
Безкоштовна медична допомога в цій країні доступна лише мігрантам без документів, людям без певного місця проживання або тим, хто отримує мінімальну зарплату і не може собі дозволити купити страховку.
Щодо інших категорій громадян, страховку зазвичай надає компанія, в якій працює людина.
При цьому ти сам можеш обирати необхідний вид страхування, а розширений спектр медичних послуг коштуватиме дорожче.
Я, на щастя, відвідую лікарів нечасто, зуби лікувала до всіх цих подій в Україні, а коли довелося робити сейозне лікування очей, знову ж таки приїжджала для цього на батьківщину.
Якщо у вас легке нездужання, ви не можете піти в аптеку та купити собі якісь сильнодіючі препарати. Це дуже не влаштовує моїх сестру і маму, вони так не звикли. У них у дітей заклало носики – вони звикли бігти до аптеки і брати що їм треба. Максимум, на що можна розраховувати в США в такій ситуації, сироп чи льодяники. Для серйозніших речей потрібен дозвіл лікаря.
Схема проста: захворів – йди до фахівця, який пропише тобі, що треба. І неважливо, що лікар просто подивиться вас і дасть рецепт, за цей візит ви повинні заплатити. Але поліклініки тут красиві, і все працює чітко, без черг.
Фейкова посмішка – ще одна риса американців. Вони будуть посміхатися, навіть якщо ви їм не подобається. У них так заведено. Ви навряд чи зустрінете в Америці хамовитого офіціанта. За такі речі на нього можуть поскаржитися і навіть звільнити.
Я довгий час не могла зрозуміти, як мені більше подобається: щоб мені посміхалися, але при цьому приховували свої справжні почуття, або грубіянили, зате з душею.
Звичайно, спочатку наш український підхід був ближчим. Але зараз я вважаю, що нехай мені краще посміхаються, навіть якщо це зовсім нещиро.
Щодо дружби, вона тут не така, як у нас. Так, тебе можуть називати другом, але це не завадить людині зайнятися своїми справами, коли тобі потрібна буде його допомога.
У мене немає близьких друзів серед американців, хоча вони досить відкриті та швидко йдуть на контакт. Якщо щось трапиться, я дзвонитиму друзям з України.
Американці не можуть похвалитися широким світоглядом, оскільки їхня система освіти в школі побудована з прицілом на те, щоб діти вивчали лише свою країну. Їх не хвилює, що відбувалося і відбувається в Україні, Австралії, Африці чи ще десь. Ну оце тільки зараз дещо змінилося.
Цей тренд зберігається і в ЗМІ: якщо не йдеться про США, то який сенс розповідати про це населенню?
Саме тому у більшості американців дуже невиразні уявлення про інші країни. Наприклад, мені постійно ставлять одне й те саме питання: «Як ви там живете, у вас же дуже холодно?», чи ще якусь нісенітницю.
Мене довго бентежило, що в американській культурі зовсім не розвинене джентльменство. Якщо ти приходиш на побачення до ресторану чи бару на коктейль, це не означає, що твій супутник за тебе заплатить, навіть якщо він був ініціатором вашої зустрічі. Місцеві не доглядатимуть так, як це роблять, наприклад, наші чоловіки.
Доходить до смішного: наприклад, ви вийшли після ресторану на вулицю, ти пішла до своєї машини, а він до своєї. Американцю навіть на думку не спаде провести тебе! А я б таки воліла залишатися у стосунках жінкою.
Мій нинішній молодий чоловік родом із Канади, і його менталітет, як не дивно, дуже схожий на наш. Він уміє доглядати і легко може поговорити зі мною про політику.
Я живу в Америці не тому, що не хочу жити в Україні. Виїжджаючи, я не гналася за кращим життям, бо в мене і на батьківщині все було добре: чудова робота, друзі. Просто так склалися обставини.
Зараз я бачу себе саме в Чикаго лише тому, що займаюся справою, яку люблю. Ну й тому, що тут тепер житло, коханий чоловік.
Мої рідні теж зараз біля мене знайшли прихисток, я допомагаю їм у всьому.
Можливо, коли мені не потрібно буде так багато працювати, я кудись переїду, але це перспектива віддаленого майбутнього.
Попри все, плюсів від проживання у Штатах все ж більше, ніж мінусів, та й мінуси США набагато менш серйозні, ніж недоліки життя в Україні.
Але я свято вірю, що моя рідна країна переможе і стане на ноги, відродиться, відбудується і стане нарешті сильною і прекрасною. Мої рідні дуже хочуть повернутися після настання в Україні миру додому, і я їх дуже розумію.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, спеціально для Ibilingua.com.
