Я живу в Італії вже 18 років. Зараз прийняла і розселила понад 20 знайомих з України: родини, дівчата з дітками.
Ця сонячна країна славиться найсмачнішою піцею, нескінченною кількістю мальовничих місць та неквапливим темпом життя. Не дивно, що багато наших людей обирають Італію для проживання та роботи, їдуть в неї від подій в україні щоб перебути тут небезбеку або й залишитися.
І коли минає перший період облаштування і адаптації, я всім розповідаю майже одне й те саме: яке насправді життя в Італії і про заробіток у цій країні.
Щоб відчути всі нюанси життя в Італії, звичайно, треба пожити тут якийсь час. Свого часу я три роки працювала продавцем у невеликому італійському супермаркеті. До цього я мала досвід роботи на аналогічній посаді на батьківщині. Мені справді є із чим порівнювати.
Мій італійський заробіток становив 17-25 євро за день, що набагато більше за зарплату на батьківщині. Влітку до нашого курортного містечка приїжджало багато туристів, тому роботи було більше і, відповідно, сума оплати зростала.
У результаті я отримувала 25 євро за 11 робочих годин, що у сумі перетворювалося на 700 євро за місяць. Я могла навіть трохи надсилати грошей мамі й молодшій сестрі в Чернівці.
На початку роботи у супермаркеті мене вкрай здивував той факт, що там майже ніколи не роблять переоблік товару. Причому це однаково стосувалося як маленьких магазинчиків, і великих супермаркетів. У нас весь процес торгівлі побудований на тому, щоб зрештою здати зміну без недоліків. Найгірше, що цю процедуру продавцям часто доводилося робити у нічний час.
В Італії абсолютно протилежне ставлення до цього. Все тому, що їхній трудовий кодекс забороняє працювати вночі. Це стосується і тих магазинів, які вирішать зробити переоблік, що трапляється вкрай рідко. У такому разі вони на день закривають свої двері для покупців, попередивши їх.
Обідня перерва – святе. Справа в тому, що в Італії обідня перерва в магазинах триває в середньому з 13:30 до 16:30. Хіба це може не тішити? У цей проміжок часу всі працівники мають час на те, щоб з’їздити додому, повноцінно пообідати і навіть подрімати.
Чудова італійська звичка, яку було б добре впровадити і в нас. Можливо, гарний відпочинок та якісне харчування – це і є запорука дружелюбності та відкритості цієї нації?
Як я сказала вище, робота у нічний час забороняється італійцями. Тому тут немає цілодобових магазинів. Найчастіше вони закриваються в період із 20:00 до 21:00. І ніхто не працюватиме жодною хвилиною більше.
Обов’язковий вихідний – у неділю. Це поширюється і більшість підприємств. У неділю у всіх є законний відпочинок. На жаль, наші продавці в Україні знають не з чуток, що вихідних іноді можна не бачити тижнями, а то й довше.
Зрозуміло, за бажання можна знайти і безліч інших позитивних сторін роботи в Італії, але й мінуси, само собою, знайдуться. Все залежить від виду роботи – доглядальниця ви, покоївка, бармен. масажист чи робите манюкюр. Всюди свої особливості.
Так чи інакше, якщо вам дійсно хочеться залишитися в італії – у вас це вийде, країна надасть вам такі можливості. Але це не значить, що ви не будете тужити за домівкою. По собі знаю.
Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.
Фото ілюстративне, Ibilingua.com.
Недавні записи
- Я як побачила, що син мій ранком встав перший, пішов на кухню і потім поніс у спальню невістці каву з канапками з червоною ікрою – так у мені скипіло все! Розмова з ним і Юлькою не дала результатів, тому і подзвонила свасі. Такого я ще не чула на свою адресу
- Мені вже й не хочеться до своєї родини на Закарпаття їздити, щиро кажу. І все через дітей, яких вони собі там понароджували. А я живу інакше, і коли мене обліплюють ці всі діти – сестри, брата, а мама насідає – коли вже ви, вам по 36 років??? – у мене просто все закипає. Та ніколи!
- Мені так і хочеться щоразу запитати в свекрів, до яких ми іноді їздимо в село: навіщо вам три огороди??? Горбатяться на них і майже все роздають сусідам! Ми мало що беремо з собою, коли вони нам дають, бо ми стільки того всього не їмо, але вони не розуміють, що крім картоплі, буряків, капусти і качок ще щось можна їсти в цьому житті
- В понеділок діти пішли до праці, а я за майстром давай дзвонити. Словом, прибили цю поличку, все гарно і зручно. Також я поприбирала в шафці, де крупи лежали, бо моль завелася. Я все непотрібне викинула, в магазині придбала спеціальні контейнери. Та інша б раділа, але Наталя мене висварила. – Це моя хата! Я тут господиня. Ви б ще в мою шафу залізли! – Я з тих нервів ще відповіла: “Якщо там такий бардак, як на кухні, то і залізу”. Наступного дня син мене посадив на потяг
- Ще Миколка наш маленький був, як чоловік почав його повчати своїм “чоловічим штучкам”. – Запам’ятай, хлопчики не плачуть. Маму взагалі не слухай, а то виростеш біля неї ганчіркою. – Звісно, я злилася коли таке чула і намагалася заспокоювати дитину своїми методами. На даний час Миколка вже школяр. Для мене оцінки не такі вже й важливі, а ось чоловік в цьому плані дуже строгий. І ось недавно син приніс щоденник, в якому з математики було – 5 балів!