fbpx

Я живу в однокімнатній квартирі в Чернівцях. Діти роз’їхалися хто куди. Старший син з сім’єю вже більше двадцяти років, як в Америці мешкає, приїжджає рідко. Середуща дочка до Львова переїхала, а молодша взагалі в невістках в селі живе. Та я не про це. Скоро в мене ювілей, як не як, а шостий десяток хочу відсвяткувати гідно – в ресторані. Та при організації вилізли нюанси, які мені не дають спокою

Я живу в однокімнатній квартирі в Чернівцях. Діти роз’їхалися хто куди. Старший син з сім’єю вже більше двадцяти років, як в Америці мешкає, приїжджає рідко. Середуща дочка до Львова переїхала, а молодша взагалі в невістках в селі живе. Та я не про це. Скоро в мене ювілей, як не як, а шостий десяток хочу відсвяткувати гідно – в ресторані. Та при організації вилізли нюанси, які мені не дають спокою.

***

Життя – відрізок часу в нескінченності. Час заповнюється подіями, запам’ятовується ними. Наші предки давним давно придумали різні свята, дні народження, щоб прикрасити будні.

Хіба погано, коли родичі та близькі люди збираються за круглим столом? Кажуть один одному добрі слова, дарують подарунки.

Ось і я теж вирішила зібрати своїх близьких на свій ювілей- шістдесят років. Вибрали вихідний день, щоб могли прийти, приїхати ті що працюють.

За кілька днів до цієї дати, сестра заявила – збирається їхати з шестирічним внуком, спеціально забравши його у батьків.

Ми домовилися, що вона приїде напередодні, допоможе з організацією і найголовніше – подарує мені свою увагу, всього лише один день.

Мріяла, що ввечері після ресторану ми поговоримо, поговоримо відверто, будемо спокійно згадувати якісь моменти.

Ми часто бачимося і, в основному – сестра приїжджає до мене з онуком, хоча у хлопчика – прекрасні мама і тато, які, теж не так вже й часто спілкуються з сином – живуть всі разом, але онук завжди з бабусею.

Я не проти хлопчика, люблю його, і коли вони у мене – ми з сестрою розважаємо його як можемо.

Свято моє- це було моє прохання – приїхати без онуків. Сестра образилася.

Як завжди в таких випадках рідня поділилася на два табори (на кілька днів) – бурхливі обговорення-хто правий? Чому не можна приїхати з онуком?

А навіщо їхати з онуками? Ще треба врахувати такий факт – живу в однокімнатній квартирі. Ніби як дрібниця, всі хотіли свята для душі, а настрій зіпсовано у обох.

Найсмішніше – ми обидві ображені до сліз. Старша – я, вважаю – один вечір в році можна приділити тільки для сестри, сестра ж хоче привезти улюбленого онука на свято.

Це вже перші ознаки старості на превеликий жаль. До цієї події залишилося пару днів…

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page